Існує два види робочого часу: неповний та скорочений робочий час. Розглянемо їх відмінності.

Скорочена тривалість робочого часу

Відповідно до ст. 45 Конституції України, кожному працюючому забезпечується право на відпочинок, у тому числі й встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв та скороченої тривалості роботи у нічний час.

Скорочена тривалість робочого часу означає, що час, протягом якого працівник повинен виконувати трудові обов’язки, скорочується, але працівник має право на оплату праці в розмірі повної тарифної ставки, повного окладу.

Відповідно до ст. 51 Кодексу законів про працю України, скорочена тривалість робочого часу встановлюється:

1) для працівників віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) — 24 години на тиждень.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку;

2) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, — не більш як 36 годин на тиждень.

Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в порядку, встановленому законодавством.

Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).

Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда.

Отже, виходячи з вищезазначеного, скорочений робочий день — це робочий день, що встановлюється для окремих категорій працівників тривалістю менше нормального робочого дня (тобто менше 8 годин на день) з метою надання їм додаткового відпочинку і створення умов для підвищеної охорони праці. Також може встановлюватися і скорочений за кількістю робочих годин робочий тиждень (тобто менше 40 годин на тиждень). Таким чином, скорочення тривалості робочого часу може бути у вигляді скорочення щоденної тривалості роботи, скорочення кількості робочих днів, а також у їх поєднанні (наприклад, шестигодинний робочий день при чотириденному робочому тижні).

Неповний робочий час

Неповний робочий день або неповний робочий тиждень може встановлюватись між працівником і роботодавцем за угодою як при прийнятті на роботу, так і згодом.

Але за деяких обставин законодавець не надає роботодавцю вибору. У випадках, коли вагітна жінка, жінка, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку звертається з проханням встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень, роботодавець зобов’язан її задовольнити.

Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Видання для кадровиків