Звільнення за сумісництвом

Як звільнити з роботи людину, яка працює за сумісництвом? Чи виплачується вихідна допомога під час звільнення такого працівника?

Процедура звільнення з роботи сумісника аналогічна загальній процедурі звільнення працівника.

За п. 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінфіну України від 28.06.1993 р. № 43 звільнення з роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ й організацій провадиться з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв’язку з особливими умовами та режимом праці без виплати вихідної допомоги.

Такі підстави звільнення працівників, що працюють за сумісництвом, поширюються тільки на державні підприємства, організації. Цю категорію працівників на інших підприємствах, в установах, організаціях звільняють на загальних підставах.

Ст. 43¹ КЗпП визначено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не потребує згоди профспілки для звільнення працівника із суміщуваної роботи у зв’язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв’язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством.

Якщо працівник уклав договір про роботу за сумісництвом з недержавним (некомунальним) підприємством, він може бути звільнений лише за наявності загальних підстав, передбачених законодавством, у відповідних випадках — тільки за згоди виборного органу первинної профспілкової організації із виплатою вихідної допомоги, якщо це передбачено загальними нормами.

Під час звільнення з роботи сумісника з ініціативи власника за інших підстав сумісникові виплачується вихідна допомога на загальних засадах.

Наприклад, вихідна допомога виплачується сумісникові, якщо його звільняють:

у зв’язку з призовом або вступом працівника або власника — фізичної особи на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більш як на один рік (п. 3 ст. 36 КЗпП);
відмовою працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством, установою, організацією, а також відмовою від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП);
зміною в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП);
поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП);
порушенням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору (ст. 38 і 39 КЗпП).

У разі звільнення працівника-сумісника з інших підстав вихідна допомога не виплачується.

Відповідно до ст. 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов’язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені ст. 116 КЗпП.

Власник або уповноважений ним орган, з ініціативи якого звільняється працівник, зобов’язаний також у день звільнення видати працівникові копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Ігор Биць