Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. № 442. Згідно п. 4 даного Порядку атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Відповідно листа Мінсоцполітики України від 29.01.2015 р. № 30/13/116-15 дата і термін проведення чергової атестації визначається з урахуванням того, що вона має бути завершена до закінчення терміну дії попередньої атестації.
Результати атестації робочих місць за умовами праці є єдиною прийнятною підставою для об’єктивної оцінки умов праці та обґрунтованого надання працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах, пенсій за віком на пільгових умовах за Списками № 1 і 2, щорічних додаткових відпусток, підвищеної оплати праці, скороченого робочого тижня, молока або інших рівноцінних харчових продуктів та застосовуються протягом 5 років після їх затвердження наказом. Продовження термінів дії атестації робочих місць за умовами праці на більший термін чинним законодавством не передбачено.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Для працівника несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці веде до порушення його прав, адже виконуючи шкідливі або важкі роботи, наймана особа не одержить передбачених законодавством компенсацій і соціальних гарантій. Відповідно до статті 221 Кодексу законів про працю України для відновлення своїх прав працівники можуть звернутися до комісії по трудових спорах підприємства або до суду.
Для роботодавця порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення веде до відповідальності у вигляді сплати штрафів. Так, згідно статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення накладається штраф від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статті 265 Кодексу законів про працю України — штраф у розмірі мінімальної заробітної плати.
Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.