Трудовий договір — це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа — виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, потрібні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін.

Згідно зі статтею 23 КЗпП, трудовий договір може бути укладено на:

• невизначений строк;
• визначений строк, установлений за погодженням сторін;
• час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір може укладатися на будь-який строк, визначений за погодженням сторін.

Строкові трудові договори підлягають припиненню після закінчення їх строку, навіть якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи неробочий день. Роботодавець повинен не пізніше ніж в останній день роботи працівника за строковим трудовим договором видати наказ про його звільнення на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП у зв’язку із закінчення строку договору.

Припинення договору після закінчення строку не потребує заяви працівника. Підставою для його звільнення буде наказ про прийняття на роботу. Власник також не зобов’язаний попереджати працівника про майбутнє звільнення.

Галина Білоткач, експерт гарячої лінії

Придбати журнал «Довідник кадровика» із вкладенням » Придбати акційний журнал «Довідник кадровика» » Придбати електронний журнал «Довідник кадровика» »