Оплата листка непрацездатності у випадку ліквідації (реорганізації) підприємства

У випадку реорганізації або ліквідації підприємства, установи, організації постає питання оплати матеріального забезпечення за листками непрацездатності працівникам, у яких страховий випадок настав до реорганізації або ліквідації таких підприємств, установ та організацій.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі — Закон № 1105) матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), призначаються та надаються за основним місцем роботи (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомоги по вагітності та пологах, які надаються за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України).

У разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації матеріальне забезпечення за страховими випадками, які настали до їх ліквідації (реорганізації), виплачується застрахованим особам їх правонаступником, а в разі відсутності правонаступника — робочим органом Фонду за місцем здійснення обліку ліквідованого підприємства, установи, організації як страхувальника.

Постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності затверджено Порядок надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності застрахованим особам у разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації, припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця, що має найманих працівників від 03.04.2012 р. № 16 (далі — Порядок № 16).

Таким чином у разі настання у застрахованої особи страхового випадку до ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації та у разі відсутності правонаступника у підприємства, що ліквідовано (реорганізовано), для отримання матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах застрахована особа подає до робочого органу Фонду такі документи:

заяву у довільній формі про надання матеріального забезпечення із зазначенням реквізитів банківської установи та номера поточного рахунку;
листок непрацездатності;
копію реєстраційного номеру своєї облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);
копію трудової книжки;
копію першої – четвертої, одинадцятої – шістнадцятої сторінок паспорта;
довідку з архівної установи про нараховану заробітну плату за відповідний розрахунковий період (помісячно) із зазначенням видів виплат та кількості відпрацьованих днів (годин), засвідчену в установленому порядку;
для призначення допомоги у розмірі сто відсотків середньої зарплати — копії відповідних посвідчень або інші документи, що підтверджують право на пільгу;
у разі необхідності для підтвердження страхового стажу застрахованої особи — інформацію про сплачені суми єдиного внеску, отриману відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»;
у разі необхідності копію свідоцтва про народження дитини (для встановлення віку дитини при оплаті листка непрацездатності по догляду за хворою дитиною).

Варто зауважити, якщо підприємство, установа, організація перебуває у стані припинення, про що свідчать дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в такому разі ліквідатор зобов’язаний звернутися до робочого органу Фонду соціального страхування із заявою-розрахунком для отримання фінансування з метою надання матеріального забезпечення за страховими випадками, які настали у застрахованих осіб. В даному випадку матеріальне забезпечення за листками непрацездатності надається застрахованим особам на загальних підставах відповідно до ст. 34 Закону № 1105.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 34 Закону № 1105 страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі — окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.

Виходячи з вищезазначеної норми Закону № 1105, накладення арешту державними виконавцями на окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках або на окремий рахунок для зарахування страхових коштів в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, що часто може мати місце у випадках, коли підприємство перебуває в стані припинення, є неправомірним, оскільки страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.