У статті 21 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП України), в якій визначено поняття трудового договору, зазначено, що працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену трудовим договором, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку.

Статтею 142 КЗпП України передбачено, що трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на підставі типових правил. У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну.

Правила внутрішнього трудового розпорядку необхідно скласти в письмовій формі через те, що вони вважаються документом з організації процесів управління.

Крім того, стаття 29 КЗпП України прямо вимагає, щоб до початку роботи за трудовим договором власник або уповноважений ним орган ознайомив працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором.

Статтею 57 КЗпП України передбачено, що час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

Основним нормативним актом, що регулює питання дисципліни праці та організації внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві, етапові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій.

На підставі типових правил розробляються правила внутрішнього трудового розпорядку з урахуванням умов праці даного підприємства.

Правила внутрішнього трудового розпорядку — це розроблений роботодавцем у встановленому порядку документ, який регламентує організацію праці і за допомогою якого підприємство забезпечує дотримання трудової дисципліни та нормативну поведінку працівників.

У правилах внутрішнього трудового розпорядку мають бути детально висвітлені всі аспекти організації праці на підприємстві:

• порядок прийняття і звільнення працівників;
• основні обов’язки працівників та роботодавця;
• час початку і закінчення роботи, а також час закінчення роботи в передвихідні та передсвяткові дні;
• час, наданий для відпочинку і харчування;
• час і місце отримання заробітної плати;
• порядок видання розпоряджень, що стосуються роботи;
• порядок ознайомлення із загальними інструкціями з охорони праці і пожежної безпеки;
• види заохочень за успіхи в роботі та стягнень за порушення трудової дисципліни.

Вказані правила нагадують роботодавцю про обов’язок поліпшувати умови праці, дотримуватися вимог нормативно правових актів з охорони праці.

Правила внутрішнього трудового розпорядку мають бути обов’язково складені в письмовій формі — це вигідно як працівнику, так і роботодавцю.

Ольга Ткачівська