Відповідно до ст. 19 Закону № 1105, право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку у пацієнтів, які мають статус інвалідів.

Слід зазначити, що згідно із ст. 12 Закону «Про охорону праці» підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов’язані створити для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживанням додаткових заходів безпеки праці, що відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Якщо інвалід може працювати, то після виходу на роботу, він у разі захворювання або травми має право на отримання листка непрацездатності, на підставі якого комісія із соціального страхування повинна вирішити питання щодо призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Отже, встановлення інвалідності не являється підставою для відмови в наданні матеріального забезпечення з тимчасової втрати працездатності.

Враховуючи вищевикладене, допомога по тимчасовій непрацездатності працюючому інваліду призначається на загальних підставах.