МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 25 грудня 2013 р. № 564/13/116-13

Щодо виконання роботи за сумісництвом

Відповідно до статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належить до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації, зокрема, вводить до штату підприємства посаду бухгалтера або створює бухгалтерську службу (структурний підрозділ: управління, відділ, сектор тощо) на чолі з головним бухгалтером.

Водночас відповідно до Типового положення про бухгалтерську службу бюджетної установи (далі — Типове положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.2011 р. № 59, бухгалтерська служба утворюється як самостійний структурний підрозділ бюджетної установи, вид якого залежить від обсягу, характеру та складності бухгалтерської роботи, — департамент, управління, відділ, сектор або в бюджетній установі вводиться посада спеціаліста, на якого покладається виконання обов’язків бухгалтерської служби.

Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку (далі — бухгалтер), зобов’язані діяти в межах повноважень, коло яких визначено пунктом 7 статті 8 зазначеного Закону.

Водночас посадові обов’язки головного бухгалтера передбачені пунктом 13 Типового положення та кваліфікаційною характеристикою професії «Головний бухгалтер», що міститься у Випуску 1 «Професії працівників, які є загальними для всіх видів економічної діяльності» (розділ 1 «Професії керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців») Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (далі — Випуск 1), затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 р. № 336.

Відповідно до Загальних положень Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (далі — Загальні положення), що містяться у Випуску 1, посадові інструкції складаються для працівників усіх посад, що передбачені в штатному розписі. Виняток можуть становити окремі керівники, правове положення яких визначено в Статуті (положенні) підприємства, установи, організації або відповідного підрозділу, де зазначено основні завдання, обов’язки, права і відповідальність за виконання покладених на них функцій.

Посадові інструкції працівників підприємств, установ, організацій розробляються із дотриманням вимог і норм щодо їх побудови, визначених Загальними положеннями зазначеного Довідника, і вводяться з метою чіткого визначення вимог, що ставляться до певної категорії працівників, раціонального розподілу обов’язків між працівниками, наділення працівників необхідними правами, підвищення відповідальності працівників за доручену ділянку роботи.

Отже, конкретний перелік посадових обов’язків визначається посадовими інструкціями працівників усіх категорій, які розробляють і затверджують на основі типової кваліфікаційної характеристики роботодавці, ураховуючи конкретні завдання та обов’язки, функції, права, відповідальність працівників різних груп та особливості штатного розпису підприємства, установи, організації.

Під час розроблення посадових інструкцій забезпечується єдиний підхід до побудови, структури і викладу змісту розділів. Інструкції повинні відображати повний перелік завдань та обов’язків, повноважень, відповідальності, у разі потреби мати пояснення, а всі терміни — чіткі визначення.

Посадова інструкція складається із розділів: «Загальні положення», «Завдання та обов’язки», «Права», «Відповідальність», «Повинен знати», «Кваліфікаційні вимоги» та «Взаємовідносини (зв’язки) за посадою».

У правому куті першої сторінки посадової інструкції розташовується слово «Затверджую», підпис керівника про її затвердження, вказується посада, ініціали та прізвище керівника, а також дата затвердження.

У заголовку посадової інструкції наводиться повна назва посади в родовому відмінку, яка відповідає професійній назві роботи, передбаченій у Класифікаторі професій, і повна назва структурного підрозділу.

Посадові інструкції відповідної посади після їх затвердження керівником підприємства, організації, установи або за дорученням його заступниками доводяться до працівника під розпис.

У Національному класифікаторі України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженому наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 р. № 327, містяться професійні назви роботи «бухгалтер (з дипломом спеціаліста)», яка з кодом Класифікатора (код 2411.2) відноситься до розділу «Професіонали», та «бухгалтер» (код 3433), що відноситься до розділу «Фахівці».

Кваліфікаційні характеристики на зазначені професійні назви робіт передбачені у зазначеному Випуску 1.

Оскільки посадові інструкції працівників підприємств, установ, організацій вводяться з метою чіткого визначення вимог, що ставляться до певного працівника, наділення його необхідними правами та підвищення відповідальності за доручену ділянку роботи, то відсутність посадових інструкцій на посади, що передбачаються у штатному розписі, слід вважати порушенням вимог законодавства про працю, за яке роботодавець може нести адміністративну відповідальність згідно з частиною першою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини другої статті 21 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці укладанням трудового договору на одному або одночасно на кількох підприємствах, установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Згідно з пунктом 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мін’юсту та Мінфіну від 28.06.93 р. № 43 та зареєстрованого у Мін’юсті 30.06.93 р. за № 76, сумісництво — це виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж чи на іншому підприємстві, установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Враховуючи вищезазначене, для того, щоб робота вважалася сумісництвом, необхідно мати дві умови: укладений трудовий договір на виконання регулярної роботи за сумісництвом та виконання цієї роботи у вільний від основної роботи час.

В Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженій наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінсоцзахисту від 29.07.93 р. № 58 (із змінами), передбачено, що на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.

Робота за сумісництвом, яка оформлена в установленому порядку, у трудовій книжці зазначається окремим рядком. Запис відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом.

Крім того, звертаємо увагу, що у частині другій статті 24 КЗпП визначено, що при укладанні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, — також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи.