Чи передбачені законодавством штрафні санкції до підприємства за надання працівникові відпустки без збереження заробітної плати понад 15 календарних днів на рік?

Статтею 26 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) передбачено надання відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін.

А саме, як передбачено Законом № 504, за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Таким чином, для одержання такої відпустки самого бажання працівника недостатньо, обов’язковою умовою є спільна згода сторін. Працівник у заяві на ім’я роботодавця про надання відпустки має зазначити сімейні обставини чи інші причини, обґрунтувавши потребу у такій відпустці. Перелік цих причин законодавством не встановлено, оскільки їх важливість залежить від конкретних обставин, що можуть скластися в житті працівника. Тому рішення, надавати чи не надавати працівнику з тієї чи іншої причини зазначену відпустку, належить виключно до компетенції роботодавця.

Відповідно до ст. 27 Закону № 504 нагляд за додержанням законодавства про відпустки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, а також іншими уповноваженими на це державними органами.

Контроль за додержанням законодавства про відпустки здійснюють в межах своєї компетенції центральні та місцеві органи виконавчої влади та профспілкові органи.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законодавства про відпустки здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами.

Як встановлено ст. 28 Закону № 504, особи, винні в порушенні законодавства про відпустки, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, відправляючи працівників у неоплачувану відпустку понад тривалість, дозволену ст. 26 Закону № 504, роботодавець порушує законодавство про працю. За подібне порушення ч. 1 ст. 41 КпАП передбачено накладення штрафу на посадових осіб підприємств та підприємців у розмірі від 510 до 1700 грн.

Повторне протягом року вчинення такого порушення, або ті самі діяння, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, — тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян — суб’єктів підприємницької діяльності від 1700 до 5100 грн.

Ганна Шкуренкова