ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 1 липня 2014 р. № 21-200а14

Про визнання протиправним та скасування рішення про накладення штрафу

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Кривенка В.В., суддів: Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі — ПАТ) до виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі — відділення Фонду) про визнання протиправним та скасування рішення, встановила:

У червні 2009 року ПАТ звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним і скасувати рішення відділення Фонду від 17 березня 2009 року № 185/11, згідно з яким позивачу не прийнято до зарахування витрати в сумі 74846 грн. 79 коп. через те, що ці витрати проведені з порушенням чинного законодавства, та на підставі абзацу п’ятого частини першої статті 30 Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі — Закон № 2240-III) накладено штраф у сумі 37423 грн. 40 коп. Відділення Фонду вважає, що позивач допустив переплату допомоги по тимчасовій непрацездатності та по догляду за хворою дитиною віком до 14 років по 659 листкам непрацездатності, яка сталася через неправильне включення до періоду непрацездатності робочих годин наступної доби зміни, які не входили до періоду непрацездатності. Зокрема, на думку відповідача, за графіками роботи №№ 170, 171 допомога по тимчасовій непрацездатності та по догляду за дитиною віком до 14 років нараховувалася позивачем за всі години зміни, яка починалася у визначену годину однієї доби і закінчувалася у конкретну годину наступної доби, тоді як мала нараховуватися за робочі години доби зміни, які припадають на період непрацездатності. Це призвело до переплати допомоги на суму 62737 грн. 95 коп.

Позов мотивовано тим, що оскаржене рішення відділення Фонду прийняло з порушенням процедури, встановленої Законом України від 5 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності» (далі — Закон № 877-V). Позивач також послався на статтю 35 Закону № 2240-III, пункт 2 Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року № 439 (далі — Порядок оплати), пункт 13 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 (далі — Порядок обчислення), які не передбачають розподілення робочого часу протягом однієї зміни з метою визначення допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що відповідно до пункту 20 Порядку обчислення працівникам підприємства повинні компенсувати втрачений заробіток за пропущені через хворобу робочі години протягом зміни лише у тій частині, що припадає на період непрацездатності.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 5 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2012 року, позов ПАТ задовольнив частково: визнав незаконним та скасував рішення відділення Фонду від 17 березня 2009 року № 185/11 про неприйняття до зарахування витрат в сумі 62737 грн. 95 коп. та в частині накладення штрафу в сумі 31368 грн. 98 коп. У задоволенні вимог в частині пропущення строку, встановленого для прийняття рішень про застосування фінансових та штрафних санкцій до страхувальника, відмовив.

Своє рішення суди мотивували тим, що якщо останній день тимчасової непрацездатності припадає на день початку нічної зміни, то допомога з тимчасової непрацездатності за цей день підлягає виплаті застрахованим особам за години нічної зміни, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності. Оскільки графіками змінності та табелями обліку робочого часу ПАТ години нічної зміни відображені повністю у день початку нічної зміни, то і виплата допомоги з тимчасової непрацездатності підлягає виплаті за всі години нічної зміни, які припадають на період непрацездатності

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 лютого 2014 року зазначені судові рішення залишив без змін.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС), відділення Фонду просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2014 року і прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ у задоволенні позову. На обґрунтування заяви додано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 5 березня 2014 року, яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування норм права у подібних правовідносинах.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що у порівнюваному рішенні касаційного суду по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано положення статті 35 Закону № 2240-III у системному зв’язку з положеннями Порядку обчислення та Порядку оплати в частині нарахування та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам за всі робочі години зміни, а не за робочі години доби в зміні, які припадають на період непрацездатності.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про таке.

У справі, що розглядається, суди встановили, що відповідно до статті 7 Закону України від 1 липня 1993 року № 3356-XII «Про колективні договори і угоди», статті 57 Кодексу законів про працю України колективним договором між власником та головою профспілкового комітету затверджено внутрішній трудовий розпорядок ПАТ, який містить інформацію про: дату роботи бригад, зміну, тривалість зміни, час її початку і закінчення, порядок чергування працівників у змінах. У графіках роботи № 170 та № 171 години нічної зміни зазначені у день її початку та відображені як «Н» без розбивки на день початку/день кінця нічної зміни. У розшифруванні літерних та цифрових кодів графіка зазначено години нічної зміни і години перерви, видно, що нічна зміна припадає на два календарних дні. Такий облік робочого часу не є підсумованим, або таким, що ведеться в годинах.

Суди визнали, що якщо нічна зміна розпочинається першого дня, коли працездатність ще не відновлена, а закінчується наступного дня — день, коли працівнику слід стати до роботи, розрахунок страхових виплат та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця застрахованим особам проводиться відповідно до середньої заробітної плати (доходу) за відпрацьований час або за один календарний день, як це передбачено у пункті 13 Порядку обчислення.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 5 березня 2014 року (справа № К/800/52559/13), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, йдеться про те, що оплатою робочої зміни, яка графіком змінності у повному обсязі припадає на добу працездатності застрахованої особи, страхувальник виходить за межі випадку тимчасової непрацездатності та оплачує дні роботи працездатної особи, тобто відшкодовує заробіток, який фактично не було втрачено. У цьому випадку суд визначив порядок нарахування сум страхових виплат та оплати за перші п’ять днів тимчасової непрацездатності застрахованим особам за рахунок коштів роботодавця відповідно до пункту 20 Порядку обчислення.

Аналіз судового рішення, на яке посилається заявник, обґрунтовуючи заяву, дає підстави вважати, що правовідносини, які виникли між сторонами у цьому спорі, не подібні до спірних відносин у справі, що розглядається, оскільки це рішення ухвалено за інших фактичних обставин справи, установлених судами. Відмінність між фактичними обставинами у справі, про перегляд рішення у якій подано заяву, і у справі, рішення у якій надано для порівняння, не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Згідно з частиною першою статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

З огляду на наведене, керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

У задоволенні заяви виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.