МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 21 травня 2013 р. № 10.03.68/1660/14773

Щодо порядку встановлення працівникам закладів охорони здоров’я надбавки за вислугу років

Департамент економіки та ресурсного забезпечення Міністерства охорони здоров’я розглянув Ваш запит щодо порядку встановлення працівникам закладів охорони здоров’я надбавки за вислугу років і повідомляє.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2009 № 1418 «Про затвердження Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров’я» до стажу роботи, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, включається, зокрема час роботи у державних та комунальних закладах охорони здоров’я України, СРСР і союзних республік СРСР на посадах, визначених у пункті 3 Порядку.

Документом для визначення стажу роботи, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, є трудова книжка або інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують наявність стажу роботи (п. 5 Порядку).

Відповідно до п. 7.10 наказу Міністерства охорони здоров’я від 19.09.96 № 291 «Про затвердження Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти III–IV рівня акредитації, медичних факультетів університетів» проходження інтернатури лікарями (провізорами) проводиться на умовах договорів, що укладаються між Міністерством охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, управлінням охорони здоров’я обласної, Київської, Севастопольської міської держадміністрації, обласною, міст Києва та Севастополя санітарно-епідеміологічною станцією, обласним, міст Києва та Севастополя ВО «Фармація», вищим закладом освіти та юридичними і фізичними особами, які будуть фінансувати навчання в інтернатурі, якщо ці лікарі (провізори):

— закінчили недержавні вищі медичні (фармацевтичні) заклади освіти III–IV рівнів акредитації, медичних факультетів університетів;

— або закінчили державні вищі медичні (фармацевтичні) заклади освіти III–IV рівнів акредитації, медичних факультетів університетів, навчаючись в них за кошти юридичних та фізичних осіб;

— або прийняті на роботу в недержавні заклади охорони здоров’я (недержавні фармацевтичні установи, підприємства);

— або мають сертифікат лікаря (провізора) — спеціаліста і бажають отримати іншу спеціальність при відсутності потреби в такому спеціалісті з боку закладу (установи) охорони здоров’я.

Згідно з п. 2.1 наказу Міністерства охорони здоров’я від 19.12.97 № 359 «Про подальше удосконалення атестації лікарів» після закінчення навчання в інтернатурі лікарі-інтерни підлягають атестації на визначення знань та практичних навиків з присвоєнням звання лікаря-спеціаліста з конкретної лікарської спеціальності.

Зазначена атестація з присвоєнням звання лікаря-спеціаліста має передувати зайняттю особою лікарської посади у закладах охорони здоров’я, що відповідає цій спеціальності, або здійсненню медичної практики за цією спеціальністю на підприємницьких засадах.

Особі, якій за результатами атестації на визначення знань та практичних навиків присвоєно звання лікаря-спеціаліста з конкретної лікарської спеціальності, закладом освіти видається сертифікат встановленого зразка.

Якщо спеціалісту, який навчався у вищому навчальному закладі за контрактною формою не зроблено запис у трудовій книжці про зарахування його на посаду лікаря-інтерна, то документом, що підтверджує проходження інтернатури є сертифікат лікаря-спеціаліста.

З огляду на вказане, періоди проходження інтернатури в базових державних чи комунальних закладах охорони здоров’я лікарями, які закінчили державні вищі медичні (фармацевтичні) заклади освіти III–IV рівнів акредитації, медичні факультети університетів, навчаючись у них за кошти юридичних та фізичних осіб, повинні зараховуватися до стажу роботи, який дає право на одержання надбавки за вислугу років.