Чи потрібно проводити атестацію робочого місця водія автомобіля для надання додаткової відпустки за шкідливі умови праці?

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про відпустки» окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, надаються щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці за Списком виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, затвердженим постановою КМУ від 17.11.1997 р. № 1290.

Згідно з підрозділом «Функціонування автомобільного транспорту» розділу ХV «Транспортні послуги» Списку позиція 13 така:

«водій автомобіля, у тому числі спеціального (крім пожежного), вантажністю:

• від 1,5 до 3 т — 4 к. д.;
• 3 т і більше — 7 к. д.»

Отже, у разі віднесення автомобіля, на якому працює водій, до однієї із зазначених категорій він може мати право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці відповідної тривалості.

Для початку необхідно визначити фактичну зайнятість працівників у відповідних умовах протягом робочого дня, а результати проведеної роботи оформити спостережними листами. Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах. Для підтвердження права на таку відпустку і встановлення її тривалості проведення атестації робочих місць за умовами праці не вимагається.

Згідно з п. 1 Порядку застосування Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, затвердженим наказом Мінпраці від 30.01.1998 р. № 16 додаткова відпустка за особливий характер праці надається працівникам виробництв, цехів, професій і посад, передбачених відповідними розділами зазначеного Списку, незалежно від того, до якої галузі господарства належать ці виробництва й цехи пропорційно фактично відпрацьованому часу.

До розрахунку часу, що дає право працівнику на таку додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.

Євгенія Краєвська