ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 22 січня 2014 р. № 6-151цс13

Про стягнення помилково перерахованих коштів

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого — Яреми А. Г., суддів — Григор’євої Л. І., Гуменюка В. І., Лященко Н. П., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Патрюка М. В., Сеніна Ю. Л., Сімоненко В. М. (за участю представників публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» — ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3), розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3, третя особа — управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області, про стягнення помилково перерахованих коштів, за заявою ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 березня 2013 року, встановила:

У липні 2012 року публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі — ПАТ «Державний ощадний банк України») звернулось до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3, який обґрунтовувало відмовою відповідача в добровільному поверненні коштів, помилково перерахованих на його поточний рахунок як пенсію, кошти на виплату якої від управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області (далі — Управління ПФУ) не надходили.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2012 року в задоволенні позовних вимог ПАТ «Державний ощадний банк України» відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 26 лютого 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача помилково перераховані кошти в розмірі 123 649 грн. 48 коп., вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 березня 2013 року відмовлено ОСОБА_3 у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК України).

У листопаді 2013 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 березня 2013 року з посиланням на неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 грудня 2013 року допущено до провадження Верховного Суду України справу за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3, третя особа — Управління ПФУ, про стягнення помилково перерахованих коштів для перегляду ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 березня 2013 року.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України ОСОБА_3 порушує питання про скасування ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 березня 2013 року та направлення справи на новий касаційний розгляд із підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, — неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права, а саме статті 1215 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Для прикладу наявності неоднакового застосування судом касаційної інстанції вищезазначеної норми матеріального права ОСОБА_3 посилається на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня 2013 року у справі за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4, третя особа — Управління ПФУ, про стягнення помилково перерахованих коштів (№ 6-19582св13).

Заслухавши суддю-доповідача, представників публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» — ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Відповідно до змісту статті 360⁴ ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 є пенсіонером і перебуває на обліку в Управлінні ПФУ.

Згідно з договором НОМЕР_1, укладеним 11 липня 2006 року між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (далі — ВАТ «Державний ощадний банк України»), з червня 2011 року — ПАТ «Державний ощадний банк України», і відповідачем, останньому відкрито поточний рахунок для обліку коштів за вкладом та здійснення операцій за ним відповідно до вимог чинного законодавства України.

28 грудня 2007 року між Управлінням ПФУ та ВАТ «Державний ощадний банк України» укладено договір, за умовами якого зарахування й виплата пенсій, грошової допомоги, що фінансуються з Пенсійного фонду України, здійснюється через поточні рахунки пенсіонерів та одержувачів допомоги, відкриті в банку, згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 «Про заходи щодо виконання статті 3 Указу Президента України від 4 лютого 1998 року № 734».

Пунктом 2.2.4 зазначеного договору встановлюється зобов’язання банку проводити зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки одержувачів коштів не пізніше наступного операційного дня після надходження коштів від Пенсійного фонду України.

2 вересня 2011 року Управлінням ПФУ надано ПАТ «Державний ощадний банк України» список НОМЕР_2 на зарахування на поточні рахунки 32 осіб пенсій на загальну суму 334 953 грн., у тому числі 123 649 грн. 48 коп., нарахованих відповідачу як недоотримана сума призначеної йому пенсії.

23 вересня 2011 року позивач, не перевіривши наявність на балансовому рахунку коштів, призначених для виплати пенсій за списком НОМЕР_2, без оформлення меморіального ордера здійснив зарахування коштів на поточні рахунки пенсіонерів, у тому числі відповідача.

Відповідно до заяви на видачу готівки та виписки з рахунку ОСОБА_3 24 вересня 2011 року ним було отримано у відділенні банку 123 тис. грн.

Судами також установлено, що ПАТ «Державний ощадний банк України» зверталося до відповідача з повідомленням про помилкові переказ і зарахування на його рахунок коштів, в якому просило протягом трьох календарних днів від дати одержання цього повідомлення повернути отриману суму.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «Державний ощадний банк України», апеляційний суд, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив із того, що відповідач набув грошові кошти в сумі 123 649 грн. 48 коп. без достатньої правової підстави, вимогу позивача про добровільне повернення вказаних коштів на рахунок банку не виконав, а тому зазначена сума повинна бути стягнута з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України».

У справі № 6-19582св13 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «Державний ощадний банк України» про стягнення з відповідачки помилково перерахованої на її рахунок суми пенсії, виходив із того, що застосуванню до спірних правовідносин підлягає стаття 1215 ЦК України.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми матеріального права, а саме статті 1215 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вказаної норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Згідно зі статтею 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Оскільки судами не встановлено факту недобросовісного набуття ОСОБА_3 отриманих коштів у розмірі 123 649 грн. 48 коп., які є пенсійною виплатою, призначеною йому Управлінням ПФУ, як не встановлено й наявності рахункової помилки, то відповідно до статті 1215 ЦК України поверненню зазначена сума не підлягає.

Отже, суд касаційної інстанції у справі, рішення в якій переглядається, безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення статті 1215 ЦК України та у зв’язку з цим постановив незаконну ухвалу.

Ураховуючи викладене, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 березня 2013 року не може залишатися в силі, а підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 355, 360³, 360⁴ ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України постановила:

Заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 березня 2013 року задовольнити.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 березня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

* * *
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ,
яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 22 січня 2014 року (справа № 6-151цс13)

Відповідно до статті 1215 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат, встановлених абзацом 2 частини першої статті 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.