Законодавством України передбачена можливість перенесення робочих днів для більш раціонального використання днів неробочих.

Відповідно до ст. 73 КЗпП робота не проводиться:

а) у святкові дні:

• 1 січня  — Новий рік
• 7 січня — Різдво Христове
• 8 березня — Міжнародний жіночий день
• 1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих
• 9 травня — День Перемоги
• 28 червня — День Конституції України
• 24 серпня — День незалежності України;

б) у дні релігійних свят:

• 7 січня — Різдво Христове
• один день (неділя) — Пасха (Великдень)
• один день (неділя) — Трійця.

Тут все зрозуміло — у ці дні підприємства, установи та організації не працюють (виняток становлять підприємства, зайняті роботами, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі), та зайняті роботами, викликаними необхідністю обслуговування населення). А ось перенесення днів робочих має певну процедуру.

Стаття 67 КЗпП передбачає повноваження Кабінету Міністрів України рекомендувати керівникам підприємств, установ та організацій перенести вихідні та робочі дні з метою створення сприятливих умов для використання святкових та неробочих днів. Надавати такі рекомендації КМУ має не пізніше ніж за три місяці до таких днів. Прикладом таких рекомендацій є розпорядження КМУ «Про перенесення робочих днів у 2013 році» від 19.12.2012 р. № 1043-р. Перенесення допускається лише для працівників, яким установлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними.

Роботодавець, якщо він бажає дослухатися до рекомендацій КМУ, повинен:

• погодити з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) перенесення. Роботодавцем подається клопотання (заявка) на одержання згоди на перенесення робочих днів із обґрунтуванням такого перенесення, а профспілкова організація (представник) має надати витяг з протоколу засідання щодо надання згоди;
  
  
• не пізніше ніж за два місяці роботодавець видає наказ (розпорядження) про перенесення вихідних та робочих днів.

Мінсоцполітики у листі «Про перенесення робочих днів на вихідні» від 15.05.2012 р. № 155/13/133-12 зазначає, що розпорядження КМУ з цього приводу мають рекомендаційний характер, рішення про перенесення робочих днів приймається роботодавцем самостійно шляхом видання наказу чи іншого розпорядчого документа, а тому роботодавець може перенести робочі дні так, як рекомендує КМУ, може перенести на інші дні, а також може взагалі не переносити робочі дні.

Прийняте роботодавцем рішення про перенесення робочих днів змінює графік роботи підприємства і норму тривалості робочого часу у місяцях, в яких запроваджено перенесення робочих днів. Проте зазначене рішення не спричиняє зменшення тривалості робочого часу впродовж року, фонду заробітної плати, обсягів виробництва, надходжень бюджетних коштів тощо.

Всі дії щодо надання відпусток, виходу на роботу мають здійснюватися за зміненим у зв’язку з перенесенням робочих днів графіком роботи підприємства.

Наприклад, якщо на підприємстві, в установі, організації наказом роботодавця день 10 травня 2013 року був встановлений вихідним, а 1 червня 2013 року — робочим, то працівники, які перебували в установлений наказом вихідний день у відпустках, мають працювати відповідно до встановленого графіка робочого часу, тобто 1 червня 2013 року для них має бути робочим.

Якщо працівник був відсутній на роботі у встановлений робочий день без поважної причини, то це може кваліфікуватися як прогул. Відсутність працівника на роботі у робочі дні з поважної причини має підтверджуватись відповідним документом (листок непрацездатності, наказ про надання відпустки тощо).

Отже, розпорядження КМУ стосовно перенесення робочих днів мають рекомендаційний характер, тому роботодавець вправі: переносити робочі дні згідно з рекомендаціями, переносити робочі дні на свій розсуд або взагалі нічого не змінювати.

Гліб Норов