ВИКОНАВЧА ДИРЕКЦІЯ ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ З ТИМЧАСОВОЇ ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ

ЛИСТ

від 23 травня 2013 р. № 04-29-1326

Щодо обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, розглянувши ваше звернення, повідомляє наступне.

Пунктом 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (далі — Порядок), визначено, якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа не мала заробітку з поважних причин, що зазначені у пункті 4 цього Порядку, або якщо страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця визначається виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку.

В свою чергу згідно із абзацом восьмим пункту 14 Порядку, у разі коли середня заробітна плата обчислюється відповідно до пункту 10 Порядку, середньоденна заробітна плата за один календарний день визначається шляхом ділення тарифної ставки або її частини на середньомісячну кількість календарних днів (30,44), а за один робочий день (годину) — на середньомісячну кількість робочих днів (годин), установлену на підприємстві (у структурному підрозділі або за індивідуальним графіком роботи).

Отже, для розрахунку середньоденної заробітної плати при визначенні розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності у випадках, визначених пунктом 10 Порядку, необхідно місячну тарифну ставку (посадовий оклад) розділити на середньомісячну кількість робочих днів (годин), установлену на підприємстві. У цьому випадку середньомісячну кількість робочих днів (годин) визначають шляхом ділення балансу робочого часу підприємства за календарний рік, в якому настав страховий випадок, на дванадцять місяців.