Українське законодавство, зокрема Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504), досить лояльне до працівників стосовно надання щорічних основних відпусток, проте останнє слово все ж таки залишається за роботодавцем, оскільки саме від його волевиявлення залежить оформлення всіх потрібних документів.

«Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві» частина п’ята ст. 10 Закону № 504

Мабуть, вам знайома ситуація, коли роботодавець не хоче відпускати у відпустку, пояснюючи, що на підприємстві багато роботи, а виконувати її нікому або є термінове завдання і його можете виконати лише ви.

Якщо ви маєте право на певні пільги щодо надання відпусток — питання вирішується значно простіше. А якщо такого права нема та ще й добрі стосунки з роботодавцем не склалися?

Кожен має право на відпустки

Право на щорічну основну відпустку повної тривалості (тобто не менш ніж 24 календарних дні) у перший рік роботи виникає після закінчення шести місяців безперервної роботи на цьому підприємстві. Відпустка надається з таким розрахунком, щоб вона була використана, як правило, до закінчення робочого року.

Черговість надання відпусток визначається графіком, який затверджується роботодавцем за погодженням із профспілкою і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіка враховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

Як правило, у графіку не встановлюються конкретні дати початку й закінчення відпустки, а визначається лише місяць або орієнтовні дні. Якщо ж у графіку вказано конкретні дати, ви маєте право піти у відпустку в обумовлений термін без подання заяви. Пам’ятайте, що законодавство про працю не вимагає подавати заяву, оскільки підставою для надання відпустки може бути сам графік.

«Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року» частина четверта ст. 10 Закону № 504

Отже, якщо ви відпрацювали на підприємстві шість місяців, можете звернутися до роботодавця з проханням надати щорічну відпустку. Хоча графік відпусток і затверджується за ініціативою роботодавця, усе ж таки ви маєте право обирати (пропонувати) найсприятливіший період для свого відпочинку і ваш вибір має бути враховано.

«Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку» частина десята ст. 10 Закону № 504

Як захистити свої права

Якщо роботодавець погодив дату початку і тривалість відпустки, однак відмовляється її надати, наводячи різні причини (наприклад, багато роботи, термінові завдання), пам’ятайте, що такі причини не можуть бути підставою для відмови у наданні відпустки. Графік відпусток для того і складають, щоб заздалегідь спланувати роботу підприємства й розподілити навантаження між працівниками.

Таким чином, відмовляючи у наданні відпустки в передбачені у графіку строки, роботодавець прямо порушує трудове законодавство.

Не йдіть самовільно у відпустку, доки керівник не підпише наказ про надання відпустки, інакше ваша неявка кваліфікуватиметься як прогул, за який можуть і звільнити з роботи.

«Держпраці України відповідно до покладених на неї завдань… здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування… законодавства про працю…» підп. 1 п. 4 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. № 386/2011

Отже, щоб отримати відпустку, напишіть заяву про надання відпустки та заяву, в якій, виклавши всі обставини та власні міркування, попросіть роботодавця письмово обґрунтувати відмову надати відпустку. Рекомендуємо написати саме дві заяви, а не одну і одночасно надіслати їх двома листами. Перша заява подаватиметься на виконання законодавства про працю, зокрема про відпустки. При написанні другої заяви ви маєте керуватися Законом України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р. № 393/96-ВР, який зобов’язує роботодавця у місячний строк надати письмову відповідь на цю заяву.

Заяви відправте рекомендованим листом з повідомленням про вручення — у такому разі будуть докази того, що адресат їх отримав. Якщо не зафіксувати факту подання заяви про надання відпустки — формально роботодавець може посилатися на те, що не отримував заяву і його відмова у наданні відпустки вважатиметься законною.

Якщо ж роботодавець усе ж відмовляється надавати відпустку, можна звернутися із скаргою до Державної інспекції України з питань праці. Звичайно, доведеться зачекати з відповіддю, але відпустка того варта.

На жаль, роботодавця не можна притягнути до адміністративної чи іншої відповідальності за ненадання відпустки в установлений графіком строк, однак суд може зобов’язати його вчинити певні дії.

«Від сплати судового збору звільняються… позивачі — за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин…» п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 р. № 3674-VI

Отже, після того, як буде підтверджено факт отримання роботодавцем заяви про надання відпустки, а йти у відпустку так і не дозволять, маєте право звернутися до суду з позовом про зобов’язання роботодавця надати щорічну відпустку. Вам навіть не доведеться сплачувати судовий збір, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 р. № 3674-VI позивачі звільняються від сплати судового збору у разі подання позовів з вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Зрештою, якщо ви і справді такий незамінний працівник, як каже роботодавець, покладіть на його стіл дві заяви: одну — про надання відпустки, а іншу — про звільнення. І якщо вас справді цінують — відпустка гарантована!

Юрій Бабенко