У галузі трудового права, що часто регулюється застарілим законодавством, іноді можна натрапити на питання, відповідь на які є доволі простою, однак попри все такі питання часто виникають у спеціалістів з кадрової роботи, діловодів, більше того, часто і у працівників органів державної влади.

Питання, що розглядається, актуалізувалося, коли центр зайнятості відмовився ставити на облік працівника, якого було звільнено з таким формулюванням дати звільнення: «звільнити з 31 березня». Центр зайнятості зазначив, що таке формулювання означає, що останнім робочим днем працівника було 30 березня, отже, заробітна плата за 31 березня нарахована йому безпідставно.

Спробуємо розібратися, чи так це.

Відповідно до ст. 241¹ КЗпП строки виникнення і припинення трудових прав та обов’язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Отже, якщо в наказі на звільнення зазначено «звільнити з 31 березня», працівник вважатиметься звільненим з наступного дня після того дня, з якого починається строк звільнення. Оскільки строк звільнення починається з 31 березня, наступний за ним день — 1 квітня. Виходячи з цього, працівник вважатиметься звільненим з 1 квітня.

Сказане підтверджується і п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29.07.93 р. № 58, де прямо зазначається, що «днем звільнення вважається останній день роботи».

Тобто день звільнення — це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.

Отже, якщо фактично останнім днем роботи було 31 березня (що зазначається в Табелі обліку використання робочого часу), то цей день вважатиметься днем звільнення працівника.

Відповідно до ст. 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, якщо в наказі на звільнення вказано «звільнити з 31 березня», то 31 березня буде вважатися останнім днем роботи працівника, а отже і днем звільнення та днем видачі трудової книжки.

Слід зазначити, що на практиці формулювання «звільнити з…» досить часто викликає неоднозначне тлумачення. Тому для уникнення непорозумінь пропонуємо таке формулювання: «Звільнити з 31 березня 2013 року. Останнім робочим днем вважати 31 березня 2013 року».

Таким чином, днем звільнення вважається останній день роботи, а не попередній чи наступний за ним день. Але для уникнення неоднозначного тлумачення, запис про звільнення доцільно формулювати з уточненням щодо дати останнього робочого дня.

Альона Мірко