МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 25 квітня 2005 р. № 25-32/581

Про встановлення єдиного порядку застосування положень статті 44 Закону України «Про виконавче провадження» в частині задоволення вимог працівників, пов’язаних з трудовими правовідносинами

Міністерством юстиції України з метою встановлення єдиного порядку застосування положень статті 44 Закону України «Про виконавче провадження» в частині задоволення вимог працівників, пов’язаних з трудовими правовідносинами, повідомляється наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» та статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» (далі — Закон).

Стаття 44 цього ж Закону визначає черговість задоволення вимог стягувачів.

Так, у разі недостатності суми, стягненої з боржника для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, ця сума розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості, встановленої цією статтею.

Зокрема, даною статтею зазначено, що в третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов’язані з трудовими правовідносинами, після чого задовольняються вимоги щодо збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, вимоги щодо виплати наданої адвокатами юридичної допомоги, виплати винагороди, що належить автору за використання його твору, відкриття, винаходу, промислового зразка, на які видано відповідні свідоцтва. Після повного задоволення зазначених вимог задовольняються вимоги громадян із соціального страхування та вимоги громадян про відшкодування збитків, заподіяних їх майну злочином або адміністративним правопорушенням.

При цьому під вимогами працівників, пов’язаних з трудовими правовідносинами, слід розуміти вимоги, що пов’язані із виплатою заробітної плати або її заборгованості, індексацією заробітної плати, довічним утриманням колишнього працівника, компенсацією втраченого заробітку чи премії, виплатою вихідної та матеріальної допомоги, компенсацією втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші), оплатою за час вимушеного прогулу, виконання нижчеоплачуваної роботи, з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, у разі затримки видачі трудової книжки, при затримці виконання рішення про поновлення на роботі, у разі неможливості поновлення працівника на роботі внаслідок припинення діяльності підприємства, установи, організації, а також компенсацією за невикористане службове обмундирування, вартість санаторно-курортного лікування та стягнення моральної шкоди за непогашення заборгованості із вищезазначених виплат тощо.

З огляду на вищевикладене, всі інші вимоги громадян, передбачені третьою чергою, задовольняються виключно після повного задоволення вимог працівників, пов’язаних з трудовими правовідносинами.

При цьому слід звернути увагу, що відповідно до частини сьомої статті 44 вищезазначеного Закону вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати задовольняються в порядку календарного надходження виконавчих документів.

Прошу довести даний лист до відома усіх державних виконавців для урахування у подальшій роботі.

Заступник Міністра                                                                                            М. М. ШУПЕНЯ