ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 9 березня 2005 р. №6-7242кс04

Відповідно до ст. 233 КЗпП України
працівник може звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Г. до Волинського обласного українського музично-драматичного театру ім. Шевченка про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, встановила таке.

У грудні 2002 р. Г. звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що працював у відповідача на посаді актора драми. 14 січня 2002 р. був звільнений з роботи згідно з поданою заявою у зв’язку з виходом на пенсію. На підставі подання директора театру з 15 січня 2002 р. йому була призначена пенсія за вислугу років. Але 17 липня 2002 р. комісією управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку винесено рішення про припинення виплати пенсії. На звернення до відповідача із заявою про поновлення на роботі отримав негативну відповідь. Вважаючи своє звільнення незаконним, просив задовольнити позов.

Рішенням Луцького міського суду від 20 листопада 2003 р., залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Волинської області від 18 лютого 2004 р., у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач ставить питання про скасування постановлених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи Г. у задоволенні позову, суд виходив із того, що поважних причин пропуску строків звернення до суду в позивача не було, його звільнення проведено згідно з вимогами чинного законодавства.

Але з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України в справах про звільнення працівник може звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

При цьому передбачений ст. 233 цього Кодексу місячний строк поширюється на всі випадки звільнення, незалежно від підстав припинення трудового договору.

За змістом ст. 234 КЗпП України в разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

В обгрунтування своїх позовних вимог Г. посилався на те, що на підставі заяви він був звільнений з роботи у зв’язку з виходом на пенсію за вислугу років. При цьому він не мав наміру звільнитися з роботи за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України), як про це свідчить запис у трудовій книжці. З 1 серпня 2002 р. була припинена виплата пенсії у зв’язку з відсутністю законних підстав для її призначення. Про припинення виплати пенсії й незаконність його звільнення позивачу стало відомо тільки в кінці 2002 р.

Визнаючи, що поважних причин пропуску строків звернення до суду в Г. не було, суд залишив поза увагою пояснення позивача щодо обчислення дійсної дати строку звернення його до суду за захистом трудових прав.

Крім того, відмовляючи Г. у позові за безпідставністю позовних вимог та визнаючи звільнення його за власним бажанням законним, суд не з’ясував, чи надавав позивач відповідачу письмове попередження про розірвання трудового договору за два тижня. У матеріалах справи така заява Г. відсутня.

З наказу директора театру від 11 січня 2002 р. вбачається, що позивач на підставі заяви з 14 січня 2002 р. звільнений з роботи у зв’язку з виходом на пенсію.

Оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, постановлені в справі судові рішення підлягають скасуванню.

При новому розгляді справи суд має перевірити, на підставі якої норми закону з позивачем розірваний договір, коли фактично йому стало відомо про порушення його трудових прав і коли він мав можливість звернутися до суду за їх захистом.

Керуючись ст. 334 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила касаційну скаргу Г. задовольнити.

Рішення Луцького міського суду від 20 листопада 2003 р. та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 18 лютого 2004 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.