У житті кожного з нас відбуваються певні зміни, як не дуже приємні, так і цілком позитивні, наприклад одруження. Інформації про те, які права та обов’язки має кожен із подружжя, достатньо, а ось питання регулювання прав та обов’язків між особою, яка вступає у шлюб, та роботодавцем менше висвітлено. Сподіваємось, прочитавши цю статтю, ви зможете розібратися у відповідних нюансах законодавства.

Одруження є важливим кроком у житті кожної людини. У разі вступу в шлюб виникає сукупність прав та обов’язків, причому не лише між подружжям, а й між кожним із подружжя та іншими особами. В нашому випадку — між особою, що вступає в шлюб, і роботодавцем.

Відповідно до статті 21 Сімейного кодексу України (далі — СК) шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Для реєстрації шлюбу жінка та чоловік повинні подати заяву про реєстрацію шлюбу встановленого зразка до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану за їх вибором. Згідно зі статтею 32 СК шлюб реєструється після спливу одного місяця від дня подання особами заяви. За наявності поважних причин керівник державного органу реєстрації актів цивільного стану дозволяє здійснити реєстрацію шлюбу раніше. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими (ст. 28 СК).

Відповідно до положень статті 25 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР відпустка без збереження заробітної плати надається в обов’язковому порядку особам, які одружуються, за їхнім бажанням тривалістю до 10 календарних днів. Проаналізувавши цю статтю, можна зробити висновок про те, що роботодавець зобов’язаний надати відпустку за заявою працівника, що є нареченим або нареченою, на період, зазначений у заяві, за умови, що її тривалість не перевищуватиме 10 днів і реєстрація шлюбу відбудеться під час цієї відпустки.

Також відповідно до статті 9¹ Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно із законодавством трудові та соціально-побутові пільги для працівників. Тому існує практика включення до галузевих угод і колективних договорів норм, які гарантують працівникам у разі одруження додаткові пільги та виплати. Наприклад, згідно із пунктом 3.2.15 Галузевої угоди між правлінням Укоопспілки та президією ЦК профспілки працівників споживчої кооперації України на 2007–2009 роки від 14 грудня 2006 р. № 413, № П-5/Р-12 колективним договором передбачено при реєстрації шлюбу надавати працівникам додаткові відпустки тривалістю 1 день зі збереженням основної заробітної плати. У будь-якому випадку додаткові трудові та соціально-побутові пільги для працівників, які зобов’язаний надати роботодавець, у тому числі в разі їх одруження, повинні встановлюватися колективним та трудовим договорами.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 р. № 3356-XII положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов’язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства. Отже, якщо колективним договором встановлено обов’язок для роботодавця за рахунок власних коштів здійснювати виплати, а також надавати додаткові оплачувані відпустки працівникам у разі їх одруження, право на одержання цієї виплати та додаткової відпустки матимуть усі працівники не залежно від їх членства у профспілці.

Слід зазначити, що віднесення витрат роботодавця на оплату відпусток у випадках, не передбачених законодавством, а також інших витрат (премія, подарунки тощо) у зв’язку з одруженням працівника на валові витрати відповідно до пунктів 5.3 і 5.6 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР не допускається.

Деякі категорії осіб відповідно до законодавства повинні повідомляти керівництво про зміни в сімейному стані. Наприклад, відповідно до пункту 76 Положення «Про проходження військової служби (навчання) за контрактом курсантами (слухачами) вищих військових навчальних закладів Служби безпеки України», затвердженого Указом Президента України від 7 листопада 1997 р. № 1053/2001, курсанти (слухачі) зобов’язані доповідати протягом 48 годин своїм безпосереднім начальникам і повідомляти кадрові підрозділи вищих військових навчальних закладів та подавати їм відповідні документи про зміни в сімейному стані (одруження, розірвання шлюбу, народження дітей тощо).

Крім того, КЗпП та іншими нормативно-правовими актами встановлюється обмеження щодо спільної роботи родичів на підприємстві. Відповідно до статті 25¹ КЗпП власник має право запроваджувати обмеження щодо спільної роботи на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації осіб, які є близькими родичами чи свояками (батьки, подружжя та ін.), якщо у зв’язку з виконанням трудових обов’язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному.

На підприємствах, в установах, організаціях державної форми власності порядок запровадження таких обмежень установлюється законодавством. Так, згідно зі статтею 12 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII особи, котрі в разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їхніми близькими родичами чи свояками, не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті. Відповідно до статті 30 цього Закону виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (ст. 12 цього Закону), є підставою припинення державної служби.

На підприємствах недержавної форми власності власник має право обмежувати спільну працю родичів за наявності підстав, викладених у статті 25¹ КЗпП, про що має бути видано відповідний наказ. Відтак, у разі вступу в шлюб осіб, що працюють на підприємстві, де запроваджено обмеження спільної роботи родичів, і які у зв’язку з виконанням трудових обов’язків є безпосередньо підпорядкованими або підконтрольними один одному, власник може розірвати трудовий договір з одним із подружжя у випадках, передбачених законодавством. Також у разі запровадження вказаного обмеження на підприємстві відмова роботодавця укладати трудовий договір з одним із подружжя буде обґрунтованою, якщо внаслідок його прийняття на роботу він буде безпосередньо підпорядкований або підконтрольний іншому.

Відповідно до положень ст. 35 СК наречені мають право обрати прізвище одного з них як спільне прізвище подружжя або надалі іменуватися дошлюбними прізвищами. Наречена, наречений мають право приєднати до свого прізвища прізвище нареченого, нареченої. Якщо вони обоє бажають мати подвійне прізвище, за їхньою згодою визначають, з якого прізвища воно буде починатися.

Отже, якщо після вступу в шлюб прізвище працівника змінюється, роботодавець зобов’язаний унести відповідні зміни до його трудової книжки. Відповідно до пункту 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58, зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім’я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтв про народження, про шлюб, про зміну прізвища та ін.) із посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім’я, по батькові, дата народження, потім записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Статья предоставлена нашему порталу
редакцией журнала «Діловодство та документообіг»