Досить часто ми не приділяємо належної уваги тому, який документ нам пропонують підписати при оформленні трудових правовідносин. Спливає час, і згодом може з’ясуватися, що якісь важливі моменти не враховані. Таким чином, ми стаємо заручниками ситуації, а точніше, розплачуємося за свою неуважність, можна сказати, недбалість. Тому дуже важливо розуміти наслідки підписання тих чи інших документів.

Найчастіше на практиці роботодавці укладають з працівниками трудові договори або трудові угоди. Розглянемо найхарактерніші відмінності та правові наслідки підписання цих документів.

Порядок укладення трудового договору регулюється Кодексом законів про працю України (далі — КЗпП), відповідно до статті 21 якого трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою (далі — власник), за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудова угода за своєю суттю є цивільно-правовим договором, тобто договором підряду чи договором про надання послуг, і регулюється Цивільним кодексом України (далі — ЦК). За договором підряду, відповідно до статті 837 ЦК, одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти і оплатити виконану роботу.

Таким чином, укладення, виконання та припинення (розірвання) трудової угоди регулюється цивільно-правовим законодавством, а трудового договору — законодавством про працю. Отже, до одного виду договору не можна застосовувати норми, що регулюють інший вид договору.

Аналіз наведених статей дає можливість визначити певні відмінності між двома видами цих договорів.

Статус особи, що виконує роботу

Особа, яка виконує роботу за трудовим договором, набуває статусу «працівника» і на неї поширюються гарантії, пільги та компенсації, визначені законодавством про працю. За трудовою угодою (договором підряду) особа набуває статусу «підрядника» або «виконавця» з правами, визначеними цивільним законодавством та договором.

Чого прагне власник

У трудовому договорі увагу зосереджено на процесі праці, а не на кінцевому результаті. Власник «купує» постійне виконання працівником так званої трудової функції — роботи за визначеною професією, спеціальністю, кваліфікацією. Винятком можна вважати лише укладення строкових трудових договорів на час виконання певної (тобто конкретно визначеної в договорі) роботи (ст. 23 КЗпП). Але строкові договори укладаються лише у тому разі, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру роботи або умов її виконання.

Для трудової угоди (договору підряду) важливим є саме кінцевий результат. Предметом договору підряду є виконання певної, визначеної договором роботи (надання послуги) і передача замовнику її результатів, тобто робота має разовий характер, і замовник зазвичай не цікавиться, у який спосіб буде досягнуто кінцевого результату у виконанні замовленої роботи.

Час виконання роботи

За трудовим договором працівник зобов’язаний виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку, які, наприклад, будуть визначати тривалість його робочого часу, час початку і закінчення робочого дня, час відпочинку тощо. На виконавця за договором підряду такі вимоги не поширюються. У замовника лише виникає право у будь-який час перевірити порядок та якість виконання роботи без втручання в роботу виконавця.

Оплата праці

Оплата праці за трудовим договором є гарантованою. Заробітна плата виплачується у строки, визначені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, який не перевищує 16 календарних днів (ст. 115 КЗпП), а затримка виплати зарплати може спричинити застосування до керівника санкцій, визначених законодавством. Крім того, держава гарантує працівникові, що розмір заробітної плати не може бути меншим від мінімального розміру заробітної плати, встановленого законами України, так само як і оплата роботи в нічний час, у вихідні, святкові та неробочі дні, надурочної роботи і т. ін. здійснюється за законодавчо визначеними нормами.

При укладенні договору підряду виконавець отримує за виконану роботу винагороду, розмір і порядок виплати якої визначається сторонами у договорі за взаємною згодою. Законодавчі гарантії щодо оплати праці осіб, які працюють за договором підряду, на виплату винагороди не поширюються. Звісно, в договорі підряду можна передбачити, що винагорода буде виплачуватись не після остаточного виконання роботи і передавання її замовнику, а поетапно, що зробить виплату винагороди частково схожою на виплату заробітної плати. Однак у будь-якому разі строк виплати залежатиме від терміну виконання певної частини роботи, визначеного у договорі підряду.

Умови виконання роботи

Законодавством про працю обов’язок забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, покладається на власника (ст. 141 КЗпП). Тобто працівник отримує все необхідне для виконання роботи, визначеної трудовим договором: робоче місце, необхідні матеріали, устаткування, обладнання, у певних випадках засоби захисту тощо.

За договором підряду виконавець у процесі роботи використовує свої матеріали і свої засоби, якщо інше спеціально не обумовлено у договорі.

Оформлення правовідносин

При прийнятті на роботу за трудовим договором працівник зобов’язаний надати документи, зазначені у статті 24 КЗпП: паспорт, трудову книжку (за наявності), у визначених законодавством випадках — документ про освіту, довідку про стан здоров’я та інші документи. Також надається довідка про присвоєння ідентифікаційного номера та свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування. На підставі наданих документів та заяви працівника власник видає наказ чи розпорядження про прийняття на роботу, і навіть якщо такий наказ (розпорядження) не був виданий, трудовий договір вважається укладеним з моменту фактичного допуску працівника до роботи (ст. 24 КЗпП). До трудової книжки вноситься запис про прийняття на роботу, а весь час роботи зараховується до трудового стажу.

За трудовою угодою (договором підряду) запис до трудової книжки про виконання роботи не вноситься, а період виконання роботи зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію лише за умови сплати страхових внесків (ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. № 1788-XII).

Форма договору

Трудовий договір може бути укладений і в усній, і в письмовій формі, однак у статті 24 КЗпП зазначені випадки, у яких додержання письмової форми є обов’язковим. Наприклад, у тому разі, якщо на письмовій формі наполягає працівник; робота виконується в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я; при укладенні контракту (про цей документ ми поговоримо нижче) та ін.

Договір підряду укладається у будь-якій формі. Якщо сторони домовились про письмову форму, то договір вважатиметься укладеним з моменту його підписання сторонами.

Строк договору

Трудовий договір, як правило, є безстроковим, крім випадків, коли трудові правовідносини не можуть бути встановлені на невизначений строк, виходячи з характеру виконуваної роботи, умов її виконання або інтересів працівника. Наприклад, за строковим трудовим договором здійснюється прийом на роботу на час відсутності працівника у зв’язку з відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки такий вид відпустки може бути перерваний працівником у будь-який час. Однак, якщо з працівником укладався строковий договір, що переукладався один чи кілька разів, або після закінчення терміну строкового договору жодна із сторін не вимагає його припинення, договір вважається укладеним (продовженим) на невизначений строк.

Договір підряду не може укладатись на невизначений строк, він завжди строковий, і після виконання роботи та закінчення строку, вказаних у договорі, працівник не матиме жодних підстав вимагати продовження правовідносин.

Випробування при прийнятті на роботу

Працівникові при прийнятті на роботу може бути встановлено випробування з метою перевірки його відповідності дорученій роботі, про що обов’язково зазначається в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу (ст. 26 КЗпП). Строк випробування не може перевищувати трьох місяців (в окремих випадках, за погодженням з профспілкою, — шести місяців), а для робітників — одного місяця. Якщо буде встановлено невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято, власник має право його звільнити протягом строку випробування.

Випробування при укладенні договору підряду підряднику (виконавцю) не встановлюється.

Порядок виконання роботи

Працівник повинен виконувати роботу, визначену трудовим договором, особисто (ст. 30 КЗпП), а виконавець за договором підряду має право, якщо інше не визначено договором, залучати до виконання роботи інших осіб.

Право на відпочинок

У законодавстві про працю передбачено і право працівника на відпочинок. Крім вихідних днів, надається ціла низка оплачуваних відпусток (щорічна основна та додаткова відпустки, у зв’язку із навчанням, соціальні відпустки). Такі гарантії не поширюються на виконавців робіт за договором підряду.

Державне страхування

Працівники, прийняті на роботу за трудовим договором, підлягають обов’язковому соціальному страхуванню, внески на яке сплачує підприємство, що забезпечує у подальшому виплату допомоги в разі тимчасової непрацездатності, по вагітності, пологах і догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомоги у зв’язку з народженням дитини та на поховання.

Особи ж, які виконують роботи за договорами підряду, беруть участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах, що не породжує автоматичної виплати допомоги, про яку йшлося вище.

Такий самий принцип сплати страхових внесків на випадок безробіття.

Відповідальність особи, яка виконує роботу

За невиконання трудових обов’язків працівник, який працює за трудовим договором, може бути притягнутий власником до дисциплінарної відповідальності, а за заподіяну матеріальну шкоду за загальним правилом несе обмежену матеріальну відповідальність (не більше середньомісячного заробітку), за винятком випадків, коли у КЗпП передбачено повну матеріальну відповідальність.

За невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором підряду виконавець несе цивільно-правову відповідальність, правила застосування якої визначені ЦК (неустойка, штраф, пеня, відшкодування збитків тощо).

Охорона праці

Законодавством про працю на власника підприємства покладається обов’язок створення безпечних і нешкідливих умов праці. А працівник, якого прийняли на посаду за трудовим договором, має право відмовитись від виконання дорученої йому роботи, якщо створилась виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я або людей, які його оточують. За роботу у важких та шкідливих умовах праці встановлено режим пільг та компенсацій; охороняється праця жінок та осіб до 18 років тощо.

За договором підряду у цивільному законодавстві вимог щодо створення замовником безпечних і нешкідливих умов праці не передбачено.

Припинення правовідносин

Трудовий договір припиняється тільки у порядку, визначеному КЗпП, у трудовій книжці працівника робиться запис про звільнення. Договір підряду припиняється після виконання роботи і передавання її замовнику, про що складається акт, який підписують сторони.

Слід зауважити, що викладений вище перелік відмінностей трудового договору і трудової угоди не є вичерпним. Отже, не забувайте, що розуміння правової природи цих двох договорів, їх правильне застосування — запорука уникнення можливих непорозумінь між сторонами.

Проте спори виникають, і громадяни, які виконували роботу за договором підряду або договором про надання послуг і не розуміли наслідків підписання саме цих договорів, звертаються до суду з приводу відмови у наданні відпусток, оплати листків тимчасової непрацездатності, внесення записів про роботу до трудової книжки тощо. Сам факт, що документ, який був підписаний, має назву «Трудова угода», ще не означає, що відносини між виконавцем роботи і власником мали цивільно-правовий характер. Якщо суд знайде хоч якесь підтвердження тому, що відносини мали ознаки трудових правовідносин (власник, ознайомлюючи працівника з умовами праці, вимагав підпису, працівник зобов’язувався виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку або в угоді зазначалось, що працівник має дотримуватись виробничої дисципліни, техніки безпеки та протипожежної безпеки, якщо існує наказ, в якому зазначено розмір оплати праці, або прізвище працівника є в табелі обліку робочого часу і йому регулярно виплачувалась заробітна плата), то суд обов’язково захистить права працівника.

Крім зазначених договорів, при працевлаштуванні роботодавець може запропонувати підписати контракт. Законом України «Про внесення змін і доповнень до Кодексу законів про працю Української РСР при переході до ринкової економіки» від 20 березня 1991 р. № 871-XII були внесені істотні зміни і доповнення до КЗпП, зокрема, до статті 21 було додано третю частину, в якій зазначено, що контрактом вважається особлива форма трудового договору. Термін його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання трудового договору, в тому числі довгострокового, можуть встановлюватися за угодою сторін.

Порядок прийняття на роботу за контрактом майже аналогічний порядку укладення трудового договору. При роботі за контрактом працівникові забезпечуються всі гарантії, пільги та компенсації, встановлені законодавством про працю. Але зовсім недаремно контракт є особливим видом трудового договору.

1. Контракт укладається виключно у письмовій формі.
   
   
2. Особливістю контракту є те, що у ньому визначається строк його чинності, тобто він завжди строковий, укладений на певний час. Як правило, законодавство не встановлює мінімальних або максимальних термінів дії контракту, за винятком окремих категорій працівників (керівник державного підприємства — від одного до п’яти років, науково-педагогічні працівники — від одного до семи років).
   Слід зазначити, що, коли по закінченні строку дії контракту трудові відносини продовжуються і жодна із сторін не вимагає їх припинення, контракт, як і інший строковий трудовий договір, трансформується у звичайний безстроковий трудовий договір, а не у контракт на новий термін.
   
   
3. За контрактом може передбачатися переїзд працівника на роботу в іншу місцевість. Тому сторони мають визначити умови, гарантії та компенсації такого переїзду, забезпечення працівника і членів його сім’ї житловою площею або йому мають бути компенсовані витрати на оренду (суборенду) житлового приміщення чи користування готелем.
   
   
4. У контракті можуть визначатися додаткові, крім встановлених КЗпП, підстави його розірвання. Отже, при звільненні з підстав, передбачених контрактом (навіть якщо це умова одягати на роботу костюм певного кольору), звільнення буде правомірним, оскільки така умова була прийнята, коли контракт підписували обидві сторони.

Це лише частина особливостей контракту, але вони істотно впливають на становище працівника, тому необхідно знати, що сфера застосування контрактів дуже обмежена.

У першій редакції частини третьої статті 21 КЗпП було встановлено: «Сфера застосування контракту визначається законодавством». У зв’язку з цим така форма трудових відносин набула дуже широкого застосування. У багатьох випадках роботодавці віддавали перевагу контракту, а не трудовому договору. Але за Законом України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 24 грудня 1999 р. № 1356-XIV, який набрав чинності з 13 січня 2000 р., частина третя статті 21 КЗпП набула такого звучання: «Сфера застосування контракту визначається законами України». Це істотно звузило сферу укладення контракту, а Міністерство праці і соціальної політики України у своєму листі від 6 травня 2000 р. № 06/2-4/66 подало перелік законів, за якими дозволяється укладення трудового договору у формі контракту, і зазначило, що власник або уповноважений ним орган може вимагати від працівника, який працює за безстроковим договором, укладення контракту лише в тому разі, якщо він належить до категорії працівників, що згідно з законами України працюють за контрактом. Укладення контракту у випадках, не передбачених законами України, не допускається, оскільки це знижує рівень соціальної захищеності працівників і суперечить вимогам Конвенції Міжнародної організації праці № 158 (1982 р.), ратифікованої Україною 4 лютого 1994 р.

Порушення вимог щодо законодавчого визначення сфери застосування контракту може бути підставою для визнання, відповідно до статті 9 КЗпП, недійсними умов праці за контрактом, які погіршують становище працівника порівняно з законодавством України, а також підставою для притягнення осіб, яким надано право прийому на роботу, до адміністративної відповідальності.

Кабінет Міністрів України постановою від 19 березня 1994 р. № 170 затвердив Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників. Міністерство праці України наказом від 15 квітня 1994 р. № 23 затвердило «Типову форму контракту з працівником».

І якщо працівник, з яким згідно із законом обов’язково укладається контракт, не погоджується на його укладення, він підлягає звільненню за пунктом 6 статті 36 КЗпП як такий, що відмовився від продовження роботи у зв’язку зі змінами істотних умов праці.

Звісно, в одній статті важко дати поради на всі випадки життя і передбачити всі можливі ситуації, що можуть виникнути. Однак сподіваюсь, що, коли наступного разу вам запропонують підписати трудовий договір, трудову угоду чи контракт, ви поставите свій підпис під таким документом цілком свідомо, тому що зможете визначити для себе переваги тієї чи іншої форми трудових відносин з роботодавцем і вирішити, який саме документ вам підписувати вигідніше. Бажаємо успіху!

Статья предоставлена нашему порталу
редакцией журнала «Діловодство та документообіг»