Невикористані відпустки — це накопичувальний рахунок працівника? Чи справді людина, яка тривалий час не йде у відпустку, так або інакше заощаджує, оскільки при звільненні роботодавець зобов’язаний надати працівникові компенсацію за невикористані дні відпусток за всі роки. Тож з’ясуємо, які ж саме відпуски компенсуються, а також причини появи значної кількості невикористаних відпусток, та що з ними робити.
Виходячи зі змісту Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) відпустка — це час відпочинку для відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Право на відпустки мають:
громадяни України, які перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи;
іноземці та особи без громадянства, які працюють в Україні.
ВІДПУСТКА
Мають право
Не мають права
• працівники, які уклали безстрокові договори; • працівники, які уклали строкові трудові контракти; тимчасові працівники; • сезонні працівники; • працівники, які працюють за сумісництвом (на тому самому чи на іншому підприємстві); • працівники, які працюють на умовах неповного робочого часу; • позаштатні працівники, які виконують на підприємствах роботу без зарахування їх до штату, наприклад страхові агенти, позаштатні кореспонденти
• особи, які виконують роботи за договорами цивільно-правового характеру; • фізичні особи — підприємці
Відпустка також не надається при виконанні роботи за суміщенням.
Як бачимо, всі працівники мають право на відпустки, але не всі види відпусток можна накопичувати. Так, законодавство про відпустки не передбачає строку давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпуски повної тривалості, до того ж законодавство не передбачає заборони надавати щорічні відпустки в разі їх невикористання. Невикористані відпустки не анулюються, тому працівник може їх використати в будь-який час роботи, або отримати їх у разі звільнення за власним бажанням.
«Незгораємі» відпуски:
щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці;
щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці;
інші щорічні додаткові відпустки, передбачені законодавством;
додаткова відпустка працівникам, які мають дітей.
Відповідно до вимог статті 24 Закону № 504, передбачено, що в разі звільнення працівникові виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також за додаткові відпустки працівникам, які мають дітей.
Не підлягають компенсації:
відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;
відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
відпустка у зв’язку з усиновленням дитини;
додаткові відпустки у зв’язку з навчанням;
творча відпустка;
відпустка для підготовки та участі в змаганнях;
додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни.
Зауважимо, що в цій статті йтиметься лише про оплачувані відпустки.
ЩОРІЧНА ОСНОВНА ВІДПУСТКА
Категорія працівників
Тривалість відпустки
Працівники
не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору
Працівники промислово-виробничому персоналу вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайняті на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар’єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин
24 календарних дні зі збільшенням за кожні два відпрацьовані роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів
Працівники, зайняті на підземних гірничих роботах та в розрізах, кар’єрах і рудниках глибиною 150 метрів і нижче
Працівники, зайняті в розрізах, кар’єрах і рудниках глибиною до 150 метрів
28 календарних днів незалежно від стажу роботи
24 календарних дні із збільшенням на 4 календарних дні при стажі роботи на цьому підприємстві 2 роки й більше
Працівники лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв
28 календарних днів за Списком робіт, професій і посад, затвердженим КМУ
Воєнізований особовий склад гірничорятувальних частин
Невоєнізовані працівники гірничорятувальних частин
30 календарних днів
24 календарних дні зі збільшенням за кожні два відпрацьовані роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів
Керівні працівники навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічні, науково-педагогічні працівники та наукові працівники
до 56 календарних днів у порядку, затвердженому КМУ
інваліди I і II груп інваліди III групи
30 календарних днів 26 календарних днів
Особи віком до вісімнадцяти років
31 календарний день
Сезонні працівники та тимчасові працівники
Пропорційно до відпрацьованого ними часу. Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджує КМУ
ЩОРІЧНІ ДОДАТКОВІ ВІДПУСТКИ
Вид додаткової відпустки
Тривалість відпустки
Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю
до 35* календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затвердженим КМУ
Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я
до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затвердженим КМУ
Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці працівникам із ненормованим робочим днем
до 7** календарних днів згідно зі списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою
* Конкретна тривалість відпустки, зазначеної в частині першій цієї статті, установлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах. ** Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
ОБЛІК ВІДПУСТОК
Щоб з’ясувати чи існує в будь-якого роботодавця заборгованість із невикористаних відпусток за минулі роки, потрібно звернутися до документів щодо обліку відпусток. Відповідно до частини дванадцятої статті 10 Закону № 504 роботодавець зобов’язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам. Оскільки в назві статті йдеться про порядок надання щорічних відпусток, тобто основних і додаткових, до переліку відпусток, які підлягають обліку, цілком логічно додати облік додаткових відпусток працівникам, які мають дітей.
Законодавство про відпуски прямо не передбачає форми, за якою роботодавець має вести їхній облік. Проте обліку відпусток присвячено цілий розділ в особовій картці працівника (типова форма № П-2, затверджена наказом Держкомстату та Міністерства оборони України від 25 грудня 2009 року № 495/656). Крім того, для зручності практики часто ведуть журнал оперативного обліку щорічних відпуск.
Причини накопичення невикористаних відпусток
Основною причиною накопичення значної кількості невикористаних відпусток є недотримання графіку відпусток, який складають на початку кожного календарного року. Порушником графіку відпусток може бути як роботодавець, що не надає працівникові відпуску, так і працівник, який не бажає йти у відпустку.
Крім того, однією з причин накопичення днів невикористаної відпустки є поділ її працівником на частини, за якого в кращому разі працівник бере відпустку тривалістю 14 календарних днів, а інші дні залишаються невикористаними та в подальшому накопичуються.
Застереження
Як роботодавець, так і працівник мають пам’ятати, що недотримання графіку відпусток не може залишитися поза увагою законодавства. Так, відповідно до частини п’ятої статті 11 Закону № 504, забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх упродовж робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами чи з особливим характером праці. А якщо щорічну відпустку за ініціативою роботодавця та згодою працівника було перенесено, її новий строк надання встановлюють за згодою між працівником і роботодавцем. Невиконання цієї вимоги є порушенням частини четвертої статті 80 Кодексу законів про працю України.
Водночас працівникові варто пам’ятати, що недотримання ним графіку відпусток за наявності письмового повідомлення роботодавцем про початок відпустки, відповідного наказу та своєчасної виплати заробітної плати за час відпустки, може потягнути за собою притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника.
Гроші не допоможуть
Закон дозволяє за бажанням працівника виплачувати грошову компенсацію за частину невикористаної щорічної відпустки за умови, що тривалість наданих працівникові щорічної та додаткових відпусток не буде меншою, ніж 24 календарних дні. Тобто замінити повністю грошовою компенсацією всі невикористані відпустки допоки з працівником тривають трудові відносини неможливо. Відпустку повної тривалості загальної для всіх все одно доведеться надати працівникові.
Зекономити не вдасться
Стаття починалася висловом про те, що невикористані відпустки є заощадженням працівників. Тож всі роботодавці мають пам’ятати, що, не надаючи працівникам відпусток роками, вони лише погіршують матеріальний стан підприємства, тому що за бажанням працівника в разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки (частина перша статті 3 Закону № 504).
Якщо працівник вирішіть звільнитися (без вимоги надання відпустки), усі невикористані дні щорічних відпусток мають бути компенсовані, при цьому підстави звільнення працівника з роботи не позбавляють його права на отримання компенсації за невикористану відпустку. Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, при розрахунку суми компенсації має враховуватися середня заробітна плата за останні 12 календарних місяців роботи, що передують виплаті грошової компенсації.
Порада
Якщо під час ревізії відпусток роботодавець все ж таки виявить, що він має заборгованість перед працівниками щодо надання відпусток, він повинен вжити заходів для її зменшення. Це можливо лише шляхом надання залишку таких відпусток. Вони можуть бути надані або окремо, або приєднані до щорічних відпусток, про що має бути зазначено в наказі про надання відпусток. При цьому в будь-якому разі потрібно вказати період (робочий рік), за який надається відпустка, та її тривалість.
ЗАПИТАННЯ до експерта
Працівник, тривалість основної щорічної відпустки якого складає 30 календарних днів, не використовував відпустку три роки поспіль, чи можна надати йому за минулі роки три відпустки підряд, адже відпустка не може перевищувати 59 календарних днів?
Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 календарних днів. Однак ця норма стосується тривалості відпустки за рік. Законодавство не обмежує максимальну тривалість невикористаних щорічних відпусток, які надаються за минулі роки.
Працівник використав основну частину щорічної відпустки тривалістю 14 календарних днів, чи можна решту такої відпустки надавати тільки на вихідні дні (суботу та неділю), поділивши її на кілька частин?
Відпустки згідно із законодавством надаються в календарних днях, при цьому за бажанням працівника вони можуть бути поділені на частини, тому за наявності домовленості з роботодавцем про надання таких відпусток та використання основної частини тривалістю 14 календарних днів — порушення законодавства допущено не буде. Але потрібно пам’ятати про виплату заробітної плати за час відпустки.
Працівниця, яка має двох дітей віком до 15 років, не просить роботодавця надати додаткову відпустку, передбачену статтею 19 Закону № 504, чи може роботодавець примусити її піти в таку відпустку?
Оскільки відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — інваліда з дитинства підгрупи А I групи, надається в календарному році в зручний для них час, така відпустка не може бути передбачена у графіку відпусток. Отже, і заходів впливу на такого працівника роботодавець позбавлений. Але він має пам’ятати, що працівник може скористатися своїм правом у будь-який час або отримати за всі невикористані відпустки компенсацію в разі звільнення.
Чи передбачена відповідальність для роботодавця за ненадання відпуски тривалий час?
Ненадання відпустки повної тривалості протягом двох років підряд є порушенням вимог частини п’ятої статті 1 Закону № 504, за які роботодавця може бути притягнуто до адміністративної відповідальності передбаченої частинною першою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме — штрафу у розмірі від 30 (510 грн.) до 100 (1700 грн.) неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Ласкаво просимо
Реклама
