Неповна зайнятість — зайнятість працівника на умовах робочого часу, що менший від норми, передбаченої законодавством, і може встановлюватися за договором між працівником і роботодавцем.
Статтею 56 Кодексу законів про працю визначено, що робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень трудових прав працівників.
Неповний робочий час може бути запроваджений при прийнятті на роботу або згодом, за угодою сторін трудового договору або з ініціативи роботодавця.
Роботодавець зобов’язаний встановити неповний робочий час на прохання таких працівників:
вагітної жінки;
жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, у тому числі таку, що перебуває під її опікою;
жінки, що доглядає за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку;
батька, який виховує дитину без матері (зокрема якщо мати тривалий час у лікувальному закладі) опікунів / піклувальників, одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів;
жінки в період перебування у відпустці для догляду за дитиною.
Це право поширюється також на батька дитини, інших родичів, які фактично доглядають за дитиною в період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною; осіб з інвалідністю незалежно від групи інвалідності; осіб похилого віку.
У разі встановлення неповного робочого часу оплата праці провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час є підставою для притягнення роботодавця до відповідальності за порушення вимог трудового законодавства.
Вас може зацікавити
Кадрова система «КАДРИ.UA»
Сучасна система кадрових рішень від бренду № 1 на ринку України «КАДРОВИК.UA»
Створена за участі кадровиків-практиків
Доступ до системи 24/7
Містить гарячу стрічку щоденних змін у законодавстві
Надає безліміт консультацій від провідних експертів редакції
Має зрозумілий інтерфейс системи та власного кабінету. Все зручно та під рукою
Ласкаво просимо
Реклама
Реклама