Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 28 грудня 2007 року N 107-VI
(зміни, внесені Законом України від 28 грудня 2007 року N 107-VI,
діють по 31 грудня 2008 року,
зміни, внесені пунктом 65 розділу II Закону України
від 28 грудня 2007 року N 107-VI,
визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними),
згідно з Рішенням Конституційного Суду України
від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008),
від 15 березня 2012 року N 4523-VI,
від 9 листопада 2017 року N 2189-VIII
(зміни, внесені підпунктом 5 пункту 8 розділу VI Закону України
від 9 листопада 2017 року N 2189-VIII, вводяться в дію з 10 червня 2018 року,
враховуючи зміни, внесені Законом України від 7 червня 2018 року N 2454-VIII),
від 16 грудня 2020 року N 1089-IX,
від 16 серпня 2022 року N 2529-IX,
від 12 січня 2023 року N 2868-IX,
від 22 листопада 2023 року N 3495-IX
Цей Закон визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій.
У цьому Законі терміни і поняття вживаються у такому значенні:
державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій;
державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, встановлені законами пільги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму;
(абзац третій статті 1 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 16.12.2020 р. N 1089-IX)
прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості;
соціальні норми і нормативи - показники необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг та забезпечення освітніми, медичними, житлово-комунальними, соціальними, культурними послугами;
(абзац п'ятий статті 1 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 22.11.2023 р. N 3495-IX)
нормативи витрат (фінансування) - показники поточних і капітальних витрат з бюджетів усіх рівнів на забезпечення задоволення потреб на рівні, не нижчому від державних соціальних стандартів і нормативів.
Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою:
визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України;
визначення пріоритетів державної соціальної політики щодо забезпечення потреб людини в матеріальних благах і послугах та фінансових ресурсів для їх реалізації;
визначення та обгрунтування розмірів видатків Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, соціальних фондів на соціальний захист і забезпечення населення та утримання соціальної сфери.
На основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.
Державні соціальні стандарти обов'язково враховуються при розробці програм економічного і соціального розвитку.
Формування державних соціальних стандартів і нормативів здійснюється за такими принципами:
забезпечення визначених Конституцією України соціальних прав та державних соціальних гарантій достатнього життєвого рівня для кожного;
законодавчого встановлення найважливіших державних соціальних стандартів і нормативів;
диференційованого за соціально-демографічними ознаками підходу до визначення нормативів;
наукової обгрунтованості норм споживання та забезпечення;
соціального партнерства;
гласності та громадського контролю при їх визначенні та застосуванні;
урахування вимог норм міжнародних договорів України у сфері соціального захисту та трудових відносин.
За характером задоволення соціальних потреб соціальні нормативи поділяються на:
нормативи споживання - розміри споживання в натуральному виразі за певний проміжок часу (за рік, за місяць, за день) продуктів харчування, непродовольчих товарів поточного споживання та деяких видів послуг;
нормативи забезпечення - визначена кількість наявних в особистому споживанні предметів довгострокового користування, доступних послуг, а також забезпечення певної території мережею закладів охорони здоров'я, освіти, культури, освіти сфери культури, соціального захисту, підприємств, установ, організацій соціального захисту, побутового, транспортного обслуговування та житлово-комунальних послуг;
(абзац третій частини першої статті 4 у редакції
Закону України від 22.11.2023 р. N 3495-IX)
нормативи доходу - розмір особистого доходу громадянина або сім'ї, який гарантує їм достатній рівень задоволення потреб, що обраховується на основі визначення вартісної величини набору нормативів споживання та забезпечення.
За рівнем задоволення соціальних потреб соціальні нормативи поділяються на:
нормативи раціонального споживання - рівень, що гарантує оптимальне задоволення потреб;
нормативи мінімального споживання - соціально прийнятний рівень споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг виходячи з соціальних або фізіологічних потреб;
статистичні нормативи - нормативи, що визначаються на основі показників фактичного споживання або забезпеченості для всього населення чи його окремих соціально-демографічних груп.
Державні соціальні стандарти і нормативи формуються, встановлюються та затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства, якщо інше не передбачено Конституцією України та законами України.
Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров'я та освіти.
(стаття 6 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 22.11.2023 р. N 3495-IX)
Державні соціальні стандарти у сфері доходів населення встановлюються з метою визначення розмірів державних соціальних гарантій у сфері оплати праці, виплат за обов'язковим державним соціальним страхуванням, права на отримання інших видів соціальних виплат і державної соціальної допомоги та їх розмірів, а також визначення пріоритетності напрямів державної соціальної політики.
Державні соціальні нормативи у сфері надання соціальних послуг встановлюються для визначення розмірів державних гарантій соціальної підтримки осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах.
З цією метою визначаються:
перелік, види та обсяги соціальних послуг, які надаються за рахунок державного та місцевого бюджетів і страхових фондів;
норми та нормативи надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах;
показники якості соціальних послуг.
(стаття 8 у редакції Закону
України від 15.03.2012 р. N 4523-VI)
Державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування встановлюються з метою визначення державних соціальних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг та розмірів витрат на найм житла, управління житлом і оплату комунальних послуг, які забезпечують реалізацію конституційного права громадянина на житло.
До державних соціальних нормативів належать:
гранична норма витрат на управління житлом, оплату комунальних послуг, передбачених Законом України "Про житлово-комунальні послуги", залежно від отримуваного доходу;
соціальна норма житла та соціальні нормативи користування комунальними послугами, з оплати яких держава надає пільги та встановлює субсидії громадянам;
показники якості управління багатоквартирним будинком і надання комунальних послуг.
(стаття 9 у редакції Закону
України від 09.11.2017 р. N 2189-VIII,
зміни, внесені підпунктом 5 пункту 8 розділу VI Закону України
від 09.11.2017 р. N 2189-VIII, вводяться в дію з 10.06.2018 р.,
враховуючи зміни, внесені Законом України від 07.06.2018 р. N 2454-VIII)
(назва статті 10 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 16.08.2022 р. N 2529-IX)
Державні соціальні нормативи у сферах транспортного обслуговування та електронних комунікацій включають:
(абзац перший статті 10 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 16.08.2022 р. N 2529-IX)
норми забезпечення транспортом загального користування;
показники якості транспортного обслуговування;
соціальні норми забезпеченості населення електронними комунікаційними послугами, з оплати яких держава надає пільги громадянам.
(абзац четвертий статті 10 у редакції
Закону України від 16.12.2020 р. N 1089-IX,
із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 16.08.2022 р. N 2529-IX)
До державних соціальних нормативів у сфері охорони здоров'я включаються:
перелік та обсяг гарантованого рівня медичної допомоги громадянам у державних і комунальних закладах охорони здоров'я;
нормативи надання медичної допомоги, що включають обсяг діагностичних, лікувальних та профілактичних процедур;
показники якості надання медичної допомоги;
нормативи пільгового забезпечення окремих категорій населення лікарськими засобами та іншими спеціальними засобами;
нормативи забезпечення стаціонарною медичною допомогою;
нормативи забезпечення медикаментами державних і комунальних закладів охорони здоров'я;
нормативи санаторно-курортного забезпечення;
нормативи забезпечення харчуванням у державних і комунальних закладах охорони здоров'я.
До державних соціальних нормативів у сфері забезпечення навчальними закладами включаються:
перелік та обсяг послуг, що надаються державними і комунальними закладами дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти;
нормативи граничного наповнювання класів, груп та співвідношення вихованців, учнів, студентів і педагогічних працівників у навчальних закладах;
норми матеріального забезпечення навчальних закладів та додаткових видів соціального і матеріального забезпечення учнів.
До державних соціальних нормативів у сфері культури включаються:
мінімальні стандарти забезпечення населення культурними послугами, визначені відповідно до Закону України "Про культуру";
нормативи забезпечення населення закладами культури та закладами освіти сфери культури, що надають доступ до базового набору культурних послуг.
Нормативи забезпечення населення закладами культури та закладами освіти сфери культури, що надають доступ до базового набору культурних послуг, є частиною вимог до ресурсного забезпечення базового набору культурних послуг.
(стаття 13 у редакції Закону
України від 22.11.2023 р. N 3495-IX)
До державних соціальних нормативів надання послуг у сфері фізичної культури і спорту включаються:
перелік, мінімальні нормативи витрат (фінансування) та обсяг надання послуг у сфері фізичної культури і спорту, у тому числі безоплатних та пільгових послуг;
показники доступності та якості надання послуг у сфері фізичної культури і спорту, зокрема безоплатних та пільгових, у тому числі для осіб з інвалідністю;
нормативи забезпечення населення закладами фізичної культури і спорту та спортивними спорудами, зокрема з можливістю доступу до них осіб з інвалідністю.
(стаття 14 у редакції Закону
України від 12.01.2023 р. N 2868-IX)
До державних соціальних нормативів у сфері побутового обслуговування, торгівлі та громадського харчування включаються:
нормативи забезпечення населення побутовими послугами;
показники якості надання побутових послуг;
нормативи забезпечення торговельною площею та місцями у закладах громадського харчування;
показники якості та безпеки товарів і послуг підприємств громадського харчування.
Держава гарантує забезпечення основних потреб громадян на рівні встановлених законом державних соціальних стандартів і нормативів.
Основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.
До числа основних державних соціальних гарантій включаються:
мінімальний розмір заробітної плати;
мінімальний розмір пенсії за віком;
неоподатковуваний мінімум доходів громадян;
розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.
Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо:
рівня життя населення, що постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;
абзац третій статті 18 виключено
(згідно із Законом України
від 28.12.2007 р. N 107-VI)
|
(зміни, внесені пунктом 65 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008) |
стипендій учням професійно-технічних та студентам вищих державних навчальних закладів;
індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін;
надання гарантованих обсягів соціального захисту, житлово-комунального, транспортного, побутового обслуговування та обслуговування у сферах освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури та спорту, торгівлі та громадського харчування;
(абзац шостий статті 18 у редакції
Закону України від 22.11.2023 р. N 3495-IX)
забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки.
Виключно законами України визначаються:
мінімальний розмір заробітної плати;
мінімальний розмір пенсії за віком;
неоподатковуваний мінімум доходів громадян;
величина порогу індексації грошових доходів громадян;
пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних і електронних комунікаційних послуг та критерії їх надання.
(абзац шостий частини першої статті 19 із змінами,
внесеними згідно із Законом України від 16.08.2022 р. N 2529-IX)
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.
Державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку.
Розрахунки і обгрунтування до показників видатків на соціальні цілі у проектах Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на підставі державних соціальних стандартів, визначених відповідно до цього Закону.
Розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.
Залучення підприємствами, установами, організаціями соціального захисту, житлово-комунального, побутового обслуговування, закладами культури, освіти сфери культури, охорони здоров'я, освіти коштів з додаткових джерел фінансування, не заборонених законом, не є підставою для зменшення бюджетного фінансування відповідно до нормативів.
(частина п'ята статті 20 у редакції
Закону України від 22.11.2023 р. N 3495-IX)
З метою забезпечення надання державних соціальних гарантій обраховуються такі види нормативів витрат (фінансування):
нормативи фінансування поточних витрат на одного мешканця, а для окремих видів соціальних послуг - на одну особу, яка підлягає даному виду обслуговування;
нормативи фінансування поточних витрат на утримання мережі закладів охорони здоров'я, освіти, культури, освіти сфери культури, підприємств, організацій, установ соціального захисту, житлово-комунального та побутового обслуговування;
(абзац третій частини першої статті 21 із змінами,
внесеними згідно із Законом України від 22.11.2023 р. N 3495-IX)
нормативи державних капітальних вкладень на будівництво закладів охорони здоров'я, освіти, культури, освіти сфери культури, підприємств, організацій, установ соціального захисту, житлово-комунального та побутового обслуговування.
(абзац четвертий частини першої статті 21 із змінами,
внесеними згідно із Законом України від 22.11.2023 р. N 3495-IX)
Окремо визначаються нормативи коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, що спрямовуються на покриття витрат населення для здійснення виплат закладів культури, освіти сфери культури, підприємств, установ і організацій соціального захисту, житлово-комунального та побутового обслуговування (адресна допомога).
(статтю 21 доповнено новою частиною другою
згідно із Законом України від 16.12.2020 р. N 1089-IX,
у зв'язку з цим частини другу і третю
вважати відповідно частинами третьою і четвертою,
частина друга статті 21 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 22.11.2023 р. N 3495-IX)
Окремо визначаються нормативи коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, що спрямовуються на покриття витрат закладів культури, освіти сфери культури, підприємств, установ і організацій соціального захисту, житлово-комунального та побутового обслуговування, які не покриваються виплатами населення.
(частина третя статті 21 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 22.11.2023 р. N 3495-IX)
Нормативи фінансування встановлюються під час прийняття Закону України про Державний бюджет України на поточний рік, а також під час формування бюджетів соціальних фондів.
Розмежування повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері формування та застосування нормативів фінансового забезпечення надання державних соціальних гарантій визначається відповідно до Конституції України та законів України.
Координацію діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо застосування державних соціальних стандартів і нормативів та нормативів фінансового забезпечення надання державних соціальних гарантій здійснюють спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади, що відповідають за реалізацію державної політики у сфері фінансів та соціального захисту.
Порядок надання відповідних соціальних гарантій, пільг встановлюється Кабінетом Міністрів України.
(статтю 22 доповнено частиною третьою
згідно із Законом України від 16.12.2020 р. N 1089-IX)
Держава здійснює фінансову підтримку місцевого самоврядування з метою забезпечення надання державних соціальних гарантій на основі нормативів витрат (фінансування).
Цільова державна підтримка здійснюється з метою вирівнювання можливостей окремих територіальних громад щодо забезпечення надання державних соціальних гарантій.
З метою дотримання державних соціальних гарантій, оцінки ефективності державної соціальної політики, її впливу на рівень та якість життя в Україні здійснюється постійний державний моніторинг у сфері застосування та фінансового забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів.
Основними засобами здійснення моніторингу є:
щомісячна оцінка вартісної величини основних державних соціальних стандартів;
ведення державного статистичного обліку щодо дотримання державних соціальних стандартів і нормативів;
поточне коригування вартісних величин державних соціальних нормативів та нормативів витрат (фінансування) залежно від зміни цін та інших умов їх формування.
За результатами моніторингу здійснюється перегляд розмірів державних соціальних гарантій в порядку, що визначається законами.
Порядок проведення моніторингу застосування державних соціальних стандартів і нормативів та його фінансового забезпечення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відомості про розміри державних соціальних стандартів і нормативів, а також щодо результатів моніторингу їх застосування підлягають публікації в офіційних виданнях.
Контроль за дотриманням законодавства про державні соціальні стандарти і нормативи та державні соціальні гарантії здійснюється органами державної влади та органами місцевого самоврядування із залученням громадських організацій та незалежних експертів на засадах гласності.
Об'єднання профспілок відповідно до їх повноважень можуть проводити перевірки дотримання державних соціальних стандартів і нормативів та державних соціальних гарантій, з результатами яких вони ознайомлюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Посадові особи, винні у порушенні законодавства про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії, несуть відповідальність у порядку, передбаченому законодавством.
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України у шестимісячний термін після набрання чинності цим Законом:
подати проекти законів України щодо встановлення державних соціальних гарантій;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
розробити та затвердити державний класифікатор соціальних стандартів і нормативів.
|
Президент України |
Л. КУЧМА |
|
м. Київ |