від 2 лютого 2011 р. N 98
Київ
Із змінами і доповненнями, внесеними
постановами Кабінету Міністрів України
від 13 квітня 2011 року N 411,
від 7 вересня 2011 року N 968,
від 28 грудня 2011 року N 1411,
від 25 липня 2012 року N 667,
від 24 жовтня 2012 року N 978,
від 29 травня 2013 року N 380,
від 19 червня 2013 року N 427,
від 17 липня 2014 року N 272,
від 20 серпня 2014 року N 366,
від 11 лютого 2015 року N 46,
від 25 травня 2015 року N 322,
від 19 серпня 2015 року N 595,
від 8 вересня 2015 року N 678,
від 28 жовтня 2015 року N 844,
від 2 грудня 2015 року N 1005,
від 3 лютого 2016 року N 53,
від 8 червня 2016 року N 353,
від 8 червня 2016 року N 371,
від 5 жовтня 2016 року N 681,
від 14 грудня 2016 року N 950,
від 5 квітня 2017 року N 227,
від 5 квітня 2017 року N 241,
від 25 жовтня 2017 року N 806,
від 25 жовтня 2017 року N 810,
від 22 листопада 2017 року N 880,
від 10 травня 2018 року N 362,
від 20 червня 2018 року N 480,
від 29 серпня 2018 року N 679,
від 14 листопада 2018 року N 963,
від 17 квітня 2019 року N 332,
від 3 листопада 2019 року N 918,
від 11 грудня 2019 року N 1027,
від 15 липня 2020 року N 606,
від 13 січня 2021 року N 18,
від 23 червня 2021 року N 643,
від 30 червня 2021 року N 670,
від 23 грудня 2021 року N 1355,
від 19 березня 2022 року N 321,
від 1 липня 2022 року N 744,
від 30 червня 2023 року N 658,
від 25 серпня 2023 року N 913,
від 5 грудня 2023 року N 1272,
від 22 грудня 2023 року N 1360,
від 21 червня 2024 року N 731
|
(З дня набрання чинності Законом України від 17 листопада 2011 року N 4050-VI до цієї постанови передбачено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2012 року N 591. Зміни внесені не будуть, у зв'язку з втратою чинності Законом України від 17 листопада 2011 року N 4050-VI) |
Відповідно до підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України постановляє:
(вступна частина із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. N 46)
1. Затвердити суми витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, згідно з додатком 1.
2. Установити, що в разі коли працівники, відряджені за кордон, за умовами запрошення безоплатно забезпечуються харчуванням стороною, яка приймає, або коли працівники, відряджені в межах України для участі у переговорах, конференціях, симпозіумах з питань, що стосуються основної діяльності підприємства, установи та організації, які відряджають працівників, за умовами запрошення безоплатно забезпечуються харчуванням організаторами таких заходів, добові витрати відшкодовуються у розмірах, що визначаються у відсотках сум добових витрат для відповідної держави згідно з додатком 1 до цієї постанови, зокрема 80 відсотків при одноразовому, 55 відсотків - дворазовому, 35 відсотків - триразовому харчуванні.
Витрати на найм житлового приміщення під час відрядження відшкодовуються за наявності підтвердних документів (далі - підтвердні документи).
(абзац другий пункту 2 із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2023 р. N 913)
Витрати на харчування, вартість якого включена до рахунків на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях або до проїзних документів, оплачуються відрядженим працівникам за рахунок добових витрат.
Державним службовцям, а також іншим особам, що направляються у відрядження, перебувають за кордоном тривалий строк і отримують заробітну плату в іноземній валюті, у разі відрядження в межах держави перебування добові витрати відшкодовуються у розмірі 80 відсотків сум добових витрат, зазначених у додатку 1 до цієї постанови для відповідної держави. У разі відрядження у межах держави перебування строком на одну добу добові витрати відшкодовуються у розмірі 40 відсотків сум добових витрат, зазначених у додатку 1 до цієї постанови для відповідної держави.
(абзац четвертий пункту 2 у редакції постанови
Кабінету Міністрів України від 19.06.2013 р. N 427,
із змінами, внесеними згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 р. N 332)
У разі, коли працівники дипломатичної служби, направлені у довготермінове відрядження, або працівники, які виконують функції з обслуговування, з числа осіб, які мають дозвіл на постійне проживання та/або працевлаштування в державі розміщення закордонної дипломатичної установи України, або іноземці, призначені за контрактами на посади закордонної дипломатичної установи України, направляються у відрядження, то відшкодування добових витрат, зазначених у додатку 1 до цієї постанови, для відповідної держави не здійснюється.
(пункт 2 доповнено абзацом згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 19.06.2013 р. N 427,
абзац п'ятий пункту 2 у редакції постанови
Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 р. N 332)
3. Пункт 3 виключено
(згідно з постановою Кабінету
Міністрів України від 23.12.2021 р. N 1355)
4. Суми добових витрат і граничні суми витрат на найм житлових приміщень для державних службовців та осіб, які направляються у відрядження за кордон підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, переглядаються у разі потреби за поданням Міністерства фінансів на підставі обґрунтованих пропозицій Міністерства закордонних справ.
5. Підприємства, установи та організації, що направляють працівників у відрядження, забезпечують їх коштами як аванс для здійснення поточних витрат (у межах України - у національній валюті, за кордон - у валюті держави, до якої відряджається працівник, або у доларах США/євро, або у гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку, встановленим на день подання уповноваженому банку розрахунку витрат на відрядження). Аванс перераховується на поточний рахунок працівника, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжних карток, або рахунок підприємства, установи, організації, що направляють працівника у відрядження, операції за яким можуть здійснюватися з використанням корпоративних платіжних карток.
(абзац перший пункту 5 у редакції постанови
Кабінету Міністрів України від 03.11.2019 р. N 918,
із змінами, внесеними згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 р. N 1027)
Державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження Офісом Президента України, Апаратом Верховної Ради України, Секретаріатом Кабінету Міністрів України, Міністерством економіки у складі закордонних делегацій на чолі з Президентом України, Головою Верховної Ради України, Прем'єр-міністром України, віце-прем'єр-міністрами, міністрами та заступниками міністрів, а також у складі передових груп, що забезпечують підготовку закордонних візитів зазначених посадових осіб, аванс може видаватися готівкою.
(пункт 5 доповнено новим абзацом другим згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 р. N 606,
у зв'язку з цим абзаци другий - четвертий
вважати відповідно абзацами третім - п'ятим,
абзац другий пункту 5 із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2023 р. N 913)
Особам, які направляються у відрядження державними органами і військовими формуваннями, утвореними ними в установленому порядку установами та організаціями, на які законодавством покладені завдання і повноваження з розвідувальної, контррозвідувальної та оперативно-розшукової діяльності, аванс також може видаватися готівкою.
(пункт 5 доповнено новим абзацом третім згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 р. N 1027,
у зв'язку з цим абзац третій вважати абзацом четвертим)
Сума надміру витрачених коштів (залишок коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів / електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт (далі - звіт про використання коштів, виданих на відрядження) підлягає поверненню працівником на відповідний рахунок підприємства, установи, організації, що їх видали (у разі відрядження за кордон - у грошових одиницях, в яких було видано аванс), а особам, зазначеним в абзацах другому і третьому цього пункту, які отримали аванс готівкою, - до каси відповідного державного органу, військового формування, відповідної установи чи організації.
(абзац четвертий пункту 5 із змінами, внесеними згідно з
постановами Кабінету Міністрів України від 03.11.2019 р. N 918,
від 11.12.2019 р. N 1027,
від 15.07.2020 р. N 606,
від 25.08.2023 р. N 913)
Під час складання звіту про використання коштів, виданих на відрядження, перерахунок здійснених у відрядженні витрат, які підтверджені документально, здійснюється відповідно до фактичного обмінного курсу, застосованого банком, у разі відсутності підтвердних документів про обмін валюти - виходячи з крос-курсу, розрахованого за офіційним обмінним валютним курсом, що встановлений Національним банком України на день затвердження такого звіту.
(пункт 5 доповнено абзацом згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 р. N 1027,
абзац п'ятий пункту 5 із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2023 р. N 913)
Звіт про використання коштів, виданих на відрядження, разом із підтвердними документами працівник зобов'язаний подати до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем прибуття до місця постійної роботи. У зазначений строк також повертається сума надміру витрачених коштів.
(пункт 5 доповнено абзацом згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 25.08.2023 р. N 913)
У разі коли відряджений працівник отримав аванс на службове відрядження готівкою, він подає звіт про використання коштів, виданих на відрядження, і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня, що настає за днем прибуття до місця постійної роботи.
(пункт 5 доповнено абзацом згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 25.08.2023 р. N 913)
У разі коли під час службового відрядження відряджений працівник застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі, керівник підприємства, установи чи організації за наявності поважних причин може продовжити строк подання звіту про використання коштів, виданих на відрядження, до 20 банківських днів.
(пункт 5 доповнено абзацом згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 25.08.2023 р. N 913)
6. Строк одного відрядження визначається керівником, але не може перевищувати в межах України 30 календарних днів, за кордон - 60 календарних днів, крім випадків, зазначених в абзацах другому - вісімнадцятому цього пункту.
(абзац перший пункту 6 із змінами, внесеними згідно з
постановами Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 р. N 1411,
від 20.08.2014 р. N 366,
від 19.08.2015 р. N 595,
від 08.09.2015 р. N 678,
від 05.10.2016 р. N 681,
від 25.10.2017 р. N 806,
від 25.10.2017 р. N 810,
від 19.03.2022 р. N 321,
від 05.12.2023 р. N 1272,
від 22.12.2023 р. N 1360)
Строк відрядження працівників, які направляються для виконання у межах України монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, не повинен перевищувати строк будівництва об'єктів.
Строк відрядження працівників, які направляються за кордон за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних, проектних, проектно-пошукових, будівельних, будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт, здійснення шефмонтажу та авторського нагляду під час будівництва, обслуговування та забезпечення функціонування національних експозицій на міжнародних виставках, проведення гастрольних та інших культурно-мистецьких заходів, не повинен перевищувати один рік.
Підприємства, установи та організації, що направляють працівників у відрядження за кордон за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), забезпечують належні соціально-побутові умови, медичне обслуговування, страхування та необхідний правовий захист громадян України, які відряджаються за її межі для виконання робіт, зазначених в абзаці третьому цього пункту.
Строк відрядження військовослужбовців, направлених на навчання в системі перепідготовки, удосконалення, підвищення кваліфікації кадрів, на навчальні та підсумково-випускні збори слухачів заочних факультетів вищих військових навчальних закладів, та поліцейських, направлених для підвищення кваліфікації, перепідготовки, спеціалізації до закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання та закладів професійної (професійно-технічної) освіти, що здійснюють підготовку поліцейських, не повинен перевищувати 90 днів, а за умови відшкодування витрат стороною, що приймає, - 18 місяців.
(абзац п'ятий пункту 6 із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2021 р. N 670)
Строк відрядження працівників авіаційних компаній, які направляються за кордон для здійснення авіаційних перевезень пасажирів та вантажів у миротворчих місіях Організації Об'єднаних Націй згідно з контрактами між авіаційними компаніями України та Організацією Об'єднаних Націй, не повинен перевищувати шість місяців.
Строк відрядження працівників Державної аудиторської служби, її міжрегіональних територіальних органів, які направляються для проведення контрольних заходів, не повинен перевищувати період проведення таких заходів.
(абзац сьомий пункту 6 із змінами, внесеними згідно з
постановами Кабінету Міністрів України від 07.09.2011 р. N 968,
від 14.12.2016 р. N 950)
У разі направлення осіб до вищих навчальних закладів або наукових установ за кордоном з метою навчання або стажування строк навчання студентів та стажування (наукового стажування) аспірантів, ад'юнктів, докторантів, наукових (науково-педагогічних) працівників не може перевищувати двох років.
(абзац восьмий пункту 6 у редакції постанов
Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. N 411,
від 28.12.2011 р. N 1411,
із змінами, внесеними згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 р. N 227)
Строк відрядження військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу та працівників, які в особливий період направляються в межах України в райони воєнних (бойових) дій для участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також здійснення заходів із забезпечення правопорядку на деокупованих територіях та на державному кордоні, не повинен перевищувати період здійснення таких заходів.
(пункт 6 доповнено абзацом згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 р. N 366,
абзац дев'ятий пункту 6 із змінами, внесеними згідно з
постановами Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 р. N 963,
від 30.06.2021 р. N 670,
у редакції постанови Кабінету
Міністрів України від 30.06.2023 р. N 658)
Строк відрядження військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу та працівників, направлених для лікування та реабілітації у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим під час безпосередньої участі в антитерористичній операції та/або забезпеченні її проведення (здійснення заходів, пов'язаних із запобіганням, виявленням і припиненням терористичної діяльності), здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів та осіб, які супроводжують таких військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу та працівників, не повинен перевищувати строк лікування та реабілітації.
(пункт 6 доповнено абзацом згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 25.05.2015 р. N 322,
абзац десятий пункту 6 із змінами, внесеними згідно з
постановами Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 р. N 963,
від 30.06.2021 р. N 670,
від 01.07.2022 р. N 744)
Абзац одинадцятий пункту 6 виключено
(пункт 6 доповнено абзацом згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 р. N 595,
абзац одинадцятий пункту 6 виключено згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. N 1005)
Строк відрядження посадових осіб Державної прикордонної служби та Державної митної служби, які направляються за кордон для проведення контрольних заходів стосовно вантажів гуманітарної допомоги, що надходять з території Російської Федерації у район проведення антитерористичної операції на території України, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, не повинен перевищувати період проведення таких заходів.
(пункт 6 доповнено абзацом згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 08.09.2015 р. N 678,
абзац дванадцятий пункту 6 із змінами, внесеними згідно з
постановами Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 р. N 963,
від 23.06.2021 р. N 643)
Абзац тринадцятий пункту 6 виключено
(пункт 6 доповнено абзацом згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 р. N 681,
абзац тринадцятий пункту 6 виключено згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 25.10.2017 р. N 806)
Строк відрядження державних службовців, які направляються для запобігання або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також усунення інших обставин, які створили або можуть створити загрозу життю чи умовам життєдіяльності людей, не може перевищувати один рік.
(пункт 6 доповнено абзацом згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 р. N 681)
Строк відрядження як тимчасове переведення суддів до іншого суду того самого рівня і спеціалізації для здійснення правосуддя не може перевищувати один рік, а у випадках, установлених законом, загальний строк відрядження не може перевищувати два роки.
(пункт 6 доповнено абзацом згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 25.10.2017 р. N 810,
абзац п'ятнадцятий пункту 6 із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2023 р. N 1360)
У період надзвичайного чи воєнного стану та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування строк відрядження судді як тимчасове переведення в умовах надзвичайного чи воєнного стану може перевищувати загальний строк відрядження, передбачений абзацом п'ятнадцятим цього пункту.
(пункт 6 доповнено новим абзацом шістнадцятим згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2023 р. N 1360,
у зв'язку з цим абзаци шістнадцятий і сімнадцятий
вважати відповідно абзацами сімнадцятим і вісімнадцятим)
Строк відрядження, пов'язаного із забезпеченням діяльності державних органів влади в особливому режимі в умовах воєнного стану, працівників державних органів, а також підприємств, установ та організацій, які здійснюють функції з обслуговування державних органів влади не може перевищувати 180 днів.
(пункт 6 доповнено абзацом згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 19.03.2022 р. N 321)
Строк відрядження військовослужбовців, які під час дії правового режиму воєнного стану направляються за кордон для участі у заходах міжнародного співробітництва з питань національної безпеки з метою нарощування спроможності сил оборони до виконання завдань за призначенням та формування боєздатних, підготовлених і всебічно забезпечених складових сил оборони, не повинен перевищувати період проведення таких заходів.
(пункт 6 доповнено абзацом згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 05.12.2023 р. N 1272)
61. Строк відрядження державного службовця протягом одного календарного року не може перевищувати 60 календарних днів, крім випадків, визначених законодавством.
(постанову доповнено пунктом 61 згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 25.10.2017 р. N 806)
7. Установити, що державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів, поданих у паперовій або електронній формі, відшкодовуються:
(абзац перший пункту 7 із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2023 р. N 913)
1) витрати:
на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті);
на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях;
на побутові послуги, що включені до рахунків на оплату вартості проживання у місцях проживання (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), але не більш як 10 відсотків сум добових витрат для держави, до якої відряджається працівник, визначених у додатку 1 до цієї постанови, за всі дні проживання;
на бронювання місць у готелях (мотелях) у розмірах не більш як 50 відсотків вартості місця за добу;
на користування постільними речами в поїздах;
на оформлення закордонних паспортів;
на оформлення дозволів на в'їзд (віз);
на оплату вартості страхового поліса життя або здоров'я відрядженого працівника або його цивільної відповідальності (у разі використання транспортного засобу) за наявності документального підтвердження про сплату страхового платежу, якщо згідно із законами держави, до якої відряджається працівник, або держав, територією яких здійснюється транзитний рух до зазначеної держави, необхідно здійснити таке страхування;
(абзац дев'ятий підпункту 1 пункту 7 із змінами, внесеними
згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2023 р. N 913)
на обов'язкове страхування та інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження;
на оплату службових телефонних розмов;
2) комісійні витрати у разі обміну валюти, комісійні винагороди за надані банком послуги.
(абзац перший підпункту 2 пункту 7 із змінами, внесеними
згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 р. N 1027)
Відшкодування зазначених та добових витрат здійснюється також супроводжуючому (не більше ніж одному) особи, визначеної в абзаці першому цього пункту, в разі, коли вона має інвалідність I групи внаслідок порушення опорно-рухового апарату та зору.
(пункт 7 доповнено новим абзацом чотирнадцятим згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. N 353,
у зв'язку з цим абзаци чотирнадцятий - дев'ятнадцятий
вважати відповідно абзацами п'ятнадцятим - двадцятим,
абзац чотирнадцятий пункту 7 із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2018 р. N 679)
Крім того, особам, що забезпечують урядовим зв'язком Президента України та Прем'єр-міністра України під час здійснення ними офіційних і робочих візитів за кордон, за наявності підтвердних документів відшкодовуються витрати, які пов'язані з виконанням службової діяльності:
(пункт 7 доповнено абзацом згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 р. N 53)
на наймання приміщень (кімнат) для урядового зв'язку;
(пункт 7 доповнено абзацом згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 р. N 53)
на оплату прокладання ресурсу телекомунікаційних мереж;
(пункт 7 доповнено абзацом згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 р. N 53)
на оплату підключення та інсталяції виділених ліній Інтернету і їх тарифікації;
(пункт 7 доповнено абзацом згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 р. N 53)
на придбання карток мобільного зв'язку місцевих мобільних операторів з доступом до Інтернету;
(пункт 7 доповнено абзацом згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 р. N 53)
на придбання додаткових квитків для перевезення обладнання урядового зв'язку.
(пункт 7 доповнено абзацом згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 р. N 53)
Членам офіційних делегацій на чолі з Президентом України, Головою Верховної Ради України, Прем'єр-міністром України під час здійснення офіційних і робочих візитів за кордон та робочих поїздок у межах України та передових груп, що забезпечують підготовку таких візитів, та співробітникам Управління державної охорони, які їх супроводжують, за наявності підтвердних документів відшкодовуються витрати на обслуговування в залах офіційних делегацій в аеропортах.
(пункт 7 доповнено абзацом згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 р. N 362)
8. Державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження за кордон на строк до 60 календарних днів підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, відшкодовується вартість страхового поліса (за наявності документального підтвердження про сплату страхового платежу), за яким передбачено відшкодування витрат на:
(абзац перший пункту 8 із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2023 р. N 913)
надання швидкої та невідкладної (екстреної) медичної допомоги страхувальнику і придбання необхідних медикаментів;
переміщення страхувальника на територію України для надання йому медичної допомоги;
відправлення труни з тілом (урни з прахом) страхувальника до місця поховання на території України та інших пов'язаних з цим витрат.
У разі коли правилами в'їзду та перебування у державі, до якої відряджається страхувальник, встановлені вимоги щодо розміру страхової суми, у договорі страхування визначається мінімальна страхова сума. При цьому строк дії договору страхування повинен відповідати строку відрядження.
Якщо в державі, до якої відряджається страхувальник, медична допомога надається іноземним громадянам безоплатно, вартість страхового поліса не відшкодовується.
9. Витрати на проїзд державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, у м'якому вагоні, суднами морського та річкового транспорту, повітряним транспортом за квитками 1 класу та бізнес-класу, фактичні витрати, що перевищують граничні суми витрат на найм житлового приміщення та на перевезення багажу понад вагу, вартість перевезення якого входить до вартості квитка того виду транспорту, яким користується працівник, відшкодовуються з дозволу керівника згідно з підтвердними документами.
Дозволи міністрам та керівникам інших центральних органів виконавчої влади на відшкодування зазначених витрат надаються Першим віце-прем'єр-міністром, а також віце-прем'єр-міністрами згідно з розподілом функціональних повноважень.
(пункт 9 доповнено новим абзацом другим згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2014 р. N 272,
у зв'язку з цим абзац другий вважати абзацом третім)
Витрати, відшкодовані згідно з цим пунктом, не є надміру витраченими коштами.
(абзац третій пункту 9 із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2014 р. N 272)
10. У разі відрядження за кордон на службовому автомобілі витрати на пально-мастильні матеріали відшкодовуються з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу відповідно до затвердженого маршруту.
11. У разі коли сторона, яка приймає, забезпечує працівника, відрядженого за кордон, додатковими коштами в іноземній валюті у вигляді компенсації поточних витрат (крім витрат на проїзд до держави відрядження і назад та на найм житлового приміщення) або добових витрат, сторона, яка направляє, виплату добових витрат зазначеним особам зменшує на суму додатково наданих коштів. Якщо сума, надана стороною, яка приймає, перевищує затверджену суму добових витрат або дорівнює такій сумі, сторона, яка направляє, виплату добових витрат зазначеним особам не проводить.
12. Міністерству фінансів внести зміни до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, що випливають із цієї постанови.
13. Особливості направлення у відрядження військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу в органах і підрозділах цивільного захисту, працівників Національного антикорупційного бюро, працівників Державного бюро розслідувань, працівників Бюро економічної безпеки визначаються за погодженням з Міністерством фінансів відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Національним антикорупційним бюро, Державним бюро розслідувань, Бюро економічної безпеки.
(абзац перший пункту 13 у редакції постанов
Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 р. N 880,
від 13.01.2021 р. N 18,
від 21.06.2024 р. N 731)
Особливості направлення працівників дипломатичної служби України у довготермінове відрядження та на роботу до секретаріатів міжнародних організацій за квотою України визначаються Законом України "Про дипломатичну службу".
(абзац другий пункту 13 у редакції постанови
Кабінету Міністрів України від 25.10.2017 р. N 806)
Особливості направлення державних службовців у відрядження для виконання своїх посадових обов'язків поза межами постійного місця служби, зокрема на роботу до секретаріатів міжнародних організацій, представництв міжнародних організацій в інших країнах або органів влади іноземних держав, визначаються відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
(пункт 13 із змінами, внесеними згідно з постановами
Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 р. N 667,
від 24.10.2012 р. N 978,
від 29.05.2013 р. N 380,
від 19.06.2013 р. N 427,
від 28.10.2015 р. N 844,
у редакції постанови Кабінету
Міністрів України від 05.10.2016 р. N 681)
131. Дія абзацу другого пункту 2, пунктів 5 і 7 - 9 цієї постанови не поширюється на студентів, аспірантів, ад'юнктів, докторантів, наукових і науково-педагогічних працівників, направлених на навчання, стажування у вищих навчальних закладах та наукових установах за кордоном відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. N 411 "Питання навчання студентів та стажування аспірантів, наукових і науково-педагогічних працівників у провідних вищих навчальних закладах та наукових установах за кордоном" (Офіційний вісник України, 2011 р., N 28, ст. 1195).
(постанову доповнено пунктом 131 згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 р. N 1411,
пункт 131 із змінами, внесеними згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 р. N 227)
14. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.
15. Ця постанова набирає чинності з 1 квітня 2011 року.
|
Прем'єр-міністр України |
М. АЗАРОВ |
Інд. 26
|
Додаток 1 |
(доларів США)
|
Назва держави |
Сума добових витрат |
Гранична сума витрат на найм житлового приміщення за добу |
|
Австралія |
56 |
150 |
|
Австрія |
80 |
105 |
|
Азербайджан |
40 |
69 |
|
Албанія |
53 |
100 |
|
Алжир |
59 |
195 |
|
Ангола |
70 |
195 |
|
Андорра |
58 |
66 |
|
Антигуа і Барбуда |
72 |
89 |
|
Аргентина |
67 |
110 |
|
Афганістан |
61 |
63 |
|
Багамські Острови |
58 |
53 |
|
Бангладеш |
53 |
63 |
|
Барбадос |
59 |
53 |
|
Бахрейн |
58 |
79 |
|
Беліз |
54 |
53 |
|
Бельгія |
80 |
200 |
|
Бенін |
59 |
60 |
|
Бермудські Острови |
54 |
55 |
|
Білорусь |
40 |
69 |
|
Болгарія |
54 |
80 |
|
Болівія |
54 |
63 |
|
Боснія і Герцеговина |
58 |
90 |
|
Ботсвана |
51 |
74 |
|
Бразилія |
61 |
132 |
|
Бруней |
46 |
130 |
|
Буркіна-Фасо |
64 |
56 |
|
Бурунді |
59 |
63 |
|
Вануату |
56 |
51 |
|
Великобританія |
80 |
240 |
|
Венесуела |
56 |
63 |
|
В'єтнам |
51 |
90 |
|
Вірменія |
40 |
69 |
|
Габон |
64 |
90 |
|
Гаїті |
56 |
63 |
|
Гайана |
58 |
90 |
|
Гамбія |
59 |
63 |
|
Гана |
56 |
69 |
|
Гватемала |
53 |
63 |
|
Гвінея |
58 |
84 |
|
Гвінея-Бісау |
70 |
50 |
|
Гібралтар |
53 |
40 |
|
Гондурас |
58 |
40 |
|
Гонконг |
54 |
121 |
|
Гренада |
70 |
63 |
|
Греція |
70 |
133 |
|
Грузія |
40 |
79 |
|
Данія |
70 |
170 |
|
Джибуті |
64 |
55 |
|
Домініканська Республіка |
54 |
120 |
|
Еквадор |
48 |
110 |
|
Екваторіальна Гвінея |
61 |
35 |
|
Еритрея |
58 |
40 |
|
Есватіні |
50 |
63 |
|
Естонія |
54 |
74 |
|
Ефіопія |
64 |
63 |
|
Єгипет |
58 |
120 |
|
Ємен |
58 |
150 |
|
Замбія |
54 |
78 |
|
Заморські території Франції |
59 |
93 |
|
Зімбабве |
56 |
63 |
|
Ізраїль |
69 |
171 |
|
Індія |
61 |
145 |
|
Індонезія |
62 |
115 |
|
Ірак |
62 |
80 |
|
Іран |
51 |
105 |
|
Ірландія |
59 |
160 |
|
Ісландія |
62 |
160 |
|
Іспанія |
62 |
135 |
|
Італія |
80 |
200 |
|
Йорданія |
54 |
95 |
|
Кабо-Верде |
50 |
55 |
|
Казахстан |
40 |
100 |
|
Кайманові Острови |
58 |
90 |
|
Камбоджа |
58 |
63 |
|
Камерун |
62 |
60 |
|
Канада |
72 |
130 |
|
Катар |
54 |
111 |
|
Кенія |
54 |
84 |
|
Киргизстан |
40 |
69 |
|
Китай |
80 |
140 |
|
Кіпр |
61 |
140 |
|
Кірибаті |
69 |
40 |
|
КНДР |
56 |
111 |
|
Колумбія |
54 |
120 |
|
Коморські Острови |
59 |
55 |
|
Конго |
64 |
100 |
|
Демократична Республіка Конго |
59 |
67 |
|
Коста-Ріка |
53 |
63 |
|
Кот-д'Івуар |
64 |
84 |
|
Куба |
64 |
150 |
|
Кувейт |
58 |
150 |
|
Лаос |
58 |
63 |
|
Латвія |
54 |
120 |
|
Лесото |
53 |
40 |
|
Литва |
54 |
100 |
|
Ліберія |
58 |
40 |
|
Ліван |
62 |
90 |
|
Лівія |
62 |
200 |
|
Ліхтенштейн |
62 |
63 |
|
Люксембург |
70 |
190 |
|
Маврикій |
48 |
69 |
|
Мавританія |
61 |
60 |
|
Мадагаскар |
59 |
69 |
|
Макао |
50 |
65 |
|
Малаві |
56 |
63 |
|
Малайзія |
53 |
115 |
|
Малі |
64 |
90 |
|
Мальдіви |
51 |
63 |
|
Мальта |
53 |
63 |
|
Марокко |
59 |
63 |
|
Мексика |
53 |
130 |
|
Мозамбік |
61 |
69 |
|
Молдова |
40 |
95 |
|
Монако |
58 |
120 |
|
Монголія |
62 |
79 |
|
М'янма |
53 |
75 |
|
Намібія |
53 |
100 |
|
Науру |
50 |
40 |
|
Непал |
46 |
63 |
|
Нігер |
59 |
90 |
|
Нігерія |
67 |
250 |
|
Нідерланди |
66 |
130 |
|
Нікарагуа |
58 |
74 |
|
Німеччина |
80 |
121 |
|
Нова Зеландія |
42 |
80 |
|
Норвегія |
74 |
160 |
|
Об'єднані Арабські Емірати |
61 |
140 |
|
Оман |
58 |
150 |
|
Пакистан |
59 |
150 |
|
Палау |
46 |
50 |
|
Панама |
54 |
63 |
|
Папуа-Нова Гвінея |
62 |
120 |
|
Парагвай |
50 |
40 |
|
Перу |
54 |
130 |
|
Південно-Африканська Республіка |
58 |
140 |
|
Північна Македонія |
58 |
95 |
|
Польща |
61 |
120 |
|
Португалія |
64 |
90 |
|
Пуерто-Ріко |
51 |
63 |
|
Республіка Корея |
70 |
190 |
|
Росія |
59 |
150 |
|
Руанда |
62 |
63 |
|
Румунія |
59 |
110 |
|
Сальвадор |
48 |
37 |
|
Самоа |
43 |
36 |
|
Сан-Марино |
46 |
74 |
|
Сан-Томе і Принсіпі |
54 |
63 |
|
Саудівська Аравія |
62 |
110 |
|
Сейшельські Острови |
64 |
130 |
|
Сенегал |
64 |
70 |
|
Сент-Люсія |
67 |
79 |
|
Сербія |
59 |
125 |
|
Сінгапур |
56 |
150 |
|
Сирія |
62 |
131 |
|
Словаччина |
54 |
95 |
|
Словенія |
58 |
110 |
|
Соломонові Острови |
53 |
60 |
|
Сомалі |
53 |
35 |
|
Співдружність Домініки |
64 |
63 |
|
Судан |
67 |
137 |
|
Суринам |
62 |
69 |
|
США |
80 |
240 |
|
Сьєрра-Леоне |
59 |
63 |
|
Таджикистан |
40 |
69 |
|
Таїланд |
59 |
110 |
|
Тайвань |
54 |
74 |
|
Танзанія |
54 |
63 |
|
Того |
61 |
63 |
|
Тонга |
48 |
35 |
|
Тринідад і Тобаго |
59 |
79 |
|
Туніс |
58 |
80 |
|
Туреччина |
62 |
120 |
|
Туркменістан |
40 |
69 |
|
Уганда |
61 |
69 |
|
Угорщина |
54 |
88 |
|
Узбекистан |
40 |
69 |
|
Україна |
300 гривень |
900 гривень |
|
Уругвай |
51 |
75 |
|
Фіджі |
46 |
40 |
|
Філіппіни |
58 |
121 |
|
Фінляндія |
66 |
170 |
|
Франція |
80 |
170 |
|
Хорватія |
59 |
90 |
|
Центральноафриканська Республіка |
69 |
80 |
|
Чад |
72 |
80 |
|
Чехія |
54 |
135 |
|
Чилі |
53 |
100 |
|
Чорногорія |
59 |
100 |
|
Швейцарія |
70 |
208 |
|
Швеція |
70 |
101 |
|
Шрі-Ланка |
54 |
63 |
|
Ямайка |
61 |
90 |
|
Японія |
80 |
250 |
|
Примітки. |
1. Граничні суми витрат на найм житлового приміщення за добу встановлені з урахуванням включених до рахунків на оплату вартості проживання витрат на користування телефоном (крім витрат на службові телефонні розмови), холодильником, телевізором та інших витрат (крім витрат на побутові послуги, які відшкодовуються у розмірі, встановленому пунктом 7 постанови, та витрат на оплату податку на додану вартість). |
|
2. Забезпечення працівників коштами у разі відрядження за межі України здійснюється з урахуванням затвердженої суми витрат на відрядження чи в сумі, еквівалентній зазначеній сумі в іноземній валюті, за офіційним курсом Національного банку, встановленим на день подання уповноваженому банку розрахунку витрат на відрядження, або у гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку, встановленим на день видачі авансу. |
|
|
3. Гранична сума витрат на найм житлового приміщення за добу становить 125 відсотків затверджених сум витрат на найм приміщення залежно від держави відрядження для посадових осіб, керівників, керівних працівників, посади яких зазначено у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. N 304 "Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну службу" (Офіційний вісник України, 2016 р., N 34, ст. 1327, N 61, ст. 2097), керівників інших державних органів, у тому числі тих, що очолюють делегації, мають повноваження брати участь у заходах міжнародного характеру та/або за рішеннями Президента України чи Кабінету Міністрів України підписувати міжнародні договори, а також для членів таких делегацій. |
(додаток 1 із змінами, внесеними згідно з постановами
Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. N 371,
від 05.04.2017 р. N 241,
від 25.10.2017 р. N 806,
від 20.06.2018 р. N 480,
від 03.11.2019 р. N 918,
у редакції постанови Кабінету
Міністрів України від 23.12.2021 р. N 1355)
|
Додаток 2 |
Додаток 2 виключено
(згідно з постановою Кабінету Міністрів України
від 23 грудня 2021 року N 1355)
|
ЗАТВЕРДЖЕНО |
1. Постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" (Офіційний вісник України, 1999 р., N 17, ст. 720).
2. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 травня 2000 р. N 850 "Про внесення змін і доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663" (Офіційний вісник України, 2000 р., N 22, ст. 902).
3. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2000 р. N 1355 "Про доповнення пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663" (Офіційний вісник України, 2000 р., N 35, ст. 1507).
4. Постанова Кабінету Міністрів України від 6 вересня 2000 р. N 1398 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663" (Офіційний вісник України, 2000 р., N 36, ст. 1548).
5. Постанова Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 р. N 423 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663" (Офіційний вісник України, 2001 р., N 20, ст. 841).
6. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. N 977 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663" (Офіційний вісник України, 2002 р., N 29, ст. 1366).
7. Пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 24 липня 2003 р. N 1157 "Деякі питання відрядження працівників Української державної корпорації по транспортному будівництву "Укртрансбуд" та будівельної корпорації "УкрАзіаБуд" до Туркменистану" (Офіційний вісник України, 2003 р., N 31, ст. 1614).
8. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2003 р. N 1732 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663" (Офіційний вісник України, 2003 р., N 45, ст. 2364).
9. Пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 р. N 1795 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо умов матеріального забезпечення осіб, направлених за кордон на навчання" (Офіційний вісник України, 2003 р., N 47, ст. 2439).
10. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. N 682 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663" (Офіційний вісник України, 2004 р., N 21, ст. 1430).
11. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 червня 2004 р. N 818 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663" (Офіційний вісник України, 2004 р., N 26, ст. 1702).
12. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 березня 2005 р. N 184 "Про доповнення пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663" (Офіційний вісник України, 2005 р., N 11, ст. 525).
13. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2005 р. N 952 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663" (Офіційний вісник України, 2005 р., N 39, ст. 2465).
14. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2006 р. N 116 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663" (Офіційний вісник України, 2006 р., N 6, ст. 301).
15. Пункт 22 змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України з питань діяльності Служби зовнішньої розвідки, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 р. N 726 (Офіційний вісник України, 2006 р., N 22, ст. 1609).
16. Пункт 1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України з питань проведення інспектування органами державної контрольно-ревізійної служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2006 р. N 1618 (Офіційний вісник України, 2006 р., N 46, ст. 3085).
17. Пункт 1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 108 (Офіційний вісник України, 2007 р., N 8, ст. 314).
18. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 березня 2007 р. N 514 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663" (Офіційний вісник України, 2007 р., N 22, ст. 874).
19. Пункт 4 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2007 р. N 859 (Офіційний вісник України, 2007 р., N 47, ст. 1933).
20. Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 р. N 209 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663" (Офіційний вісник України, 2008 р., N 23, ст. 683).
21. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. N 483 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663" (Офіційний вісник України, 2009 р., N 37, ст. 1254).
22. Пункт 2 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2009 р. N 1015 "Питання стажування аспірантів, докторантів, наукових і науково-педагогічних працівників у провідних вищих навчальних закладах та наукових установах в Україні та за кордоном" (Офіційний вісник України, 2009 р., N 74, ст. 2541).
____________