КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 15 квітня 2013 р. N 347

Київ

Деякі питання реалізації статті 26 та частини другої статті 27 Закону України "Про зайнятість населення"

Із змінами і доповненнями, внесеними
постановами Кабінету Міністрів України
від 10 вересня 2014 року N 437,
від 23 грудня 2015 року N 1096,
від 5 жовтня 2016 року N 693,
від 30 листопада 2016 року N 879,
від 10 квітня 2019 року N 310,
від 3 березня 2020 року N 206,
від 10 березня 2021 року N 191,
від 15 вересня 2021 року N 991

Постанова втратила чинність
(згідно з постановою Кабінету Міністрів України
від 18 квітня 2023 року N 338)

Додатково див. оголошення
("Офіційний вісник України", N 87, 19 листопада 2013 р.),
постанову Окружного адміністративного суду міста Києва
від 23 грудня 2013 року

Відповідно до статті 26 та частини другої статті 27 Закону України "Про зайнятість населення" Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити такі, що додаються:

Порядок компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

перелік пріоритетних видів економічної діяльності для створення нових робочих місць суб'єктами малого підприємництва.

2. Пенсійному фонду України привести у місячний строк власні нормативно-правові акти у відповідність з цією постановою.

3. Визнати такими, що втратили чинність:

постанову Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 р. N 223 "Деякі питання надання роботодавцям дотації для забезпечення молоді першим робочим місцем" (Офіційний вісник України, 2008 р., N 23, ст. 697);

постанову Кабінету Міністрів України від 14 липня 2010 р. N 577 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 р. N 223" (Офіційний вісник України, 2010 р., N 53, ст. 1772);

пункт 47 змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2012 р. N 35 "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" (Офіційний вісник України, 2012 р., N 7, ст. 249).

Інд. 26

ПОРЯДОК
компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування

1. Цей Порядок визначає механізм виплати компенсації фактичних витрат роботодавця на сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) за працевлаштування осіб, яким надано статус безробітного, на нові робочі місця.

Дія цього Порядку не поширюється на роботодавців, які є бюджетними установами.

(пункт 1 доповнено абзацом згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 р. N 437)

2. У цьому Порядку термін "компенсація" означає відшкодування роботодавцю фактичних витрат нарахованого відповідно до статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиного внеску, сплаченого за працевлаштованого за направленням центру зайнятості державної служби зайнятості (далі - центр зайнятості) на нове робоче місце зареєстрованого безробітного за місяць, за який такий внесок сплачений.

(абзац перший пункту 2 із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 р. N 437)

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України "Про зайнятість населення", "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні", "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" і Господарському кодексі України.

(абзац другий пункту 2 у редакції постанови
Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 р. N 437)

3. Право на компенсацію має роботодавець, який працевлаштовує на нове робоче місце строком не менше ніж на два роки за направленням центру зайнятості зареєстрованих безробітних з таких категорій громадян:

1) діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;

2) особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;

3) молодь, яка закінчила або припинила навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу;

(підпункт 3 пункту 3 із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2021 р. N 191)

4) особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" залишилося 10 і менше років;

5) особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

(підпункт 5 пункту 3 із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2019 р. N 310)

6) один з батьків або особа, яка їх замінює, і:

має на утриманні дитину (дітей) віком до шести років;

(абзац другий підпункту 6 пункту 3 із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2015 р. N 1096)

виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю;

(абзац третій підпункту 6 пункту 3 із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2019 р. N 310)

утримує без одного з подружжя особу з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) та/або особи з інвалідністю I групи (незалежно від причини інвалідності);

(абзац четвертий підпункту 6 пункту 3 із змінами, внесеними
згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2019 р. N 310)

7) учасники бойових дій, зазначені у пунктах 19 - 21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

(пункт 3 доповнено підпунктом 7 згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 р. N 879,
підпункт 7 пункту 3 із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2021 р. N 191)

8) непрацюючі працездатні особи, які отримують державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям.

(пункт 3 доповнено підпунктом 8 згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 10.03.2021 р. N 191)

Право на компенсацію має роботодавець, який є суб'єктом малого підприємництва та працевлаштовує зареєстрованих безробітних на нові робочі місця в пріоритетних видах економічної діяльності строком не менше ніж на два роки за направленням центру зайнятості.

(пункт 3 доповнено абзацом згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 р. N 437)

Пріоритетний вид економічної діяльності визначається за основним видом економічної діяльності роботодавця.

(пункт 3 доповнено абзацом згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 р. N 437,
абзац пункту 3 у редакції постанови
Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 р. N 693)

4. Робочі місця, які створені у зв'язку з утворенням нового суб'єкта господарювання (крім тих, що утворені шляхом припинення), вважаються новими протягом 12 місяців з моменту утворення нового суб'єкта господарювання.

У разі створення нового робочого місця шляхом збільшення штатної чисельності працівників за умови відсутності зменшення середньомісячної чисельності за попередні 12 місяців збільшенням штатної чисельності у звітному періоді вважається:

для юридичних осіб - збільшення складу працівників, які працюють на умовах трудових договорів, порівняно з попереднім звітним періодом за умови, що кількість вакансій залишається незмінною або збільшується;

для фізичних осіб - підприємців та самозайнятих осіб - збільшення чисельності найманих працівників, які працюють на умовах зареєстрованих трудових договорів (за винятком строкових).

Для підтвердження факту відсутності зменшення середньомісячної чисельності працівників проводиться порівняння середньооблікової кількості працівників за місяць, у якому створене нове робоче місце, із середнім значенням середньооблікової кількості працівників за 12 місяців, що передують місяцю створення нового робочого місця.

(пункт 4 у редакції постанови Кабінету
Міністрів України від 10.09.2014 р. N 437)

5. Компенсація виплачується протягом одного року з дня працевлаштування зареєстрованого безробітного.

6. Компенсація не виплачується у разі, коли роботодавець:

має заборгованість із сплати єдиного внеску та/або страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

визнаний у встановленому порядку банкрутом або стосовно нього порушено справу про банкрутство.

7. У разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація, з ініціативи роботодавця або за згодою сторін до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування сума виплачених коштів повертається в повному обсязі до бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) та Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залежно від джерела компенсації або на його робоче місце за направленням центру зайнятості працевлаштовується інший зареєстрований безробітний з числа громадян, визначених пунктом 3 цього Порядку залежно від джерела компенсації. Тривалість виплати компенсації та строк працевлаштування обчислюються сумарно.

(абзац перший пункту 7 із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 р. N 437)

Роботодавець інформує протягом п'яти робочих днів центр зайнятості про звільнення працівника.

У разі досягнення працівником, за якого виплачувалася компенсація, пенсійного віку та призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років, встановлення йому інвалідності або зняття інвалідності та продовження ним роботи виплата компенсації продовжується до закінчення встановленого строку отримання компенсації.

8. Роботодавець, який працевлаштував зареєстрованого безробітного на нове робоче місце, для отримання компенсації подає протягом двох місяців з дня працевлаштування центру зайнятості заяву довільної форми, до якої додає довідку за формою згідно з додатком.

На підставі поданої роботодавцем заяви та довідки, персональних даних про особу, якими володіє центр зайнятості, даних органів доходів і зборів щодо відсутності у роботодавця заборгованості із сплати єдиного внеску, інформації органів Пенсійного фонду України про працевлаштування особи на нове робоче місце та відсутність у роботодавця заборгованості із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо порушеної справи про банкрутство або визнання роботодавця банкрутом центр зайнятості приймає протягом п'яти робочих днів рішення про виплату компенсації роботодавцю. Обмін зазначеними даними здійснюється в порядку взаємного обміну інформацією.

(абзац другий пункту 8 у редакції постанови
Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 р. N 437,
із змінами, внесеними згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 р. N 693)

9. Центр зайнятості перераховує кошти на рахунок роботодавця до 30 числа місяця, наступного за місяцем подання звітності до органів доходів і зборів, передбаченої статтею 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - звіт), за умови підтвердження даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо суми нарахованого єдиного внеску.

(абзац перший пункту 9 із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 р. N 693)

Абзац другий пункту 9 виключено

(згідно з постановою Кабінету
Міністрів України від 23.12.2015 р. N 1096)

абзац третій пункту 9 виключено

(згідно з постановою Кабінету
Міністрів України від 23.12.2015 р. N 1096)

Абзац четвертий пункту 9 виключено

(згідно з постановою Кабінету
Міністрів України від 23.12.2015 р. N 1096)

Абзац п'ятий пункту 9 виключено

(згідно з постановою Кабінету
Міністрів України від 23.12.2015 р. N 1096)

Розмір компенсації визначається на підставі даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про суму єдиного внеску, сплаченого роботодавцем за працівника.

(пункт 9 доповнено новим абзацом шостим згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2015 р. N 1096,
у зв'язку з цим абзац шостий вважати абзацом сьомим)

Якщо працівник працював у роботодавця повний місяць, а виплата компенсації здійснюється за неповний місяць, розмір компенсації за такий період обчислюється пропорційно шляхом ділення суми сплаченого роботодавцем за працівника єдиного внеску за місяць на кількість календарних днів місяця та множення на кількість календарних днів, за які надається компенсація.

(абзац сьомий пункту 9 із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 р. N 693)

(пункт 9 у редакції постанови Кабінету
Міністрів України від 10.09.2014 р. N 437)

10. У разі зміни місцезнаходження роботодавця - юридичної особи або місця проживання роботодавця - фізичної особи - підприємця компенсацію виплачує центр зайнятості, який її розпочав.

11. У разі працевлаштування осіб, зазначених у пункті 3 цього Порядку (крім осіб з інвалідністю, яким відповідно до законодавства допомога по безробіттю не призначається), компенсація роботодавцю виплачується за рахунок коштів, передбачених на зазначену мету у бюджеті Фонду.

(пункт 11 із змінами, внесеними згідно з постановами
Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 р. N 437,
від 10.04.2019 р. N 310)

12. У разі працевлаштування зареєстрованого безробітного з числа осіб з інвалідністю, якому відповідно до законодавства допомога по безробіттю не призначається, компенсація виплачується протягом одного року з дня працевлаштування особи за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

(абзац перший пункту 12 у редакції постанови
Кабінету Міністрів України від 10.04.2019 р. N 310)

Центр зайнятості формує щомісяця на підставі даних Пенсійного фонду України відомість про виплату компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю у порядку та за формою, затвердженою Мінекономіки, і передає до 15 числа місяця, наступного за місяцем подання звіту, зазначену відомість територіальному відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

(абзац другий пункту 12 із змінами, внесеними згідно з
постановами Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 р. N 437,
від 03.03.2020 р. N 206)

13. Для планування видатків Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю центри зайнятості подають щороку до 1 червня та 1 листопада року, що передує плановому, територіальним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю прогнозні показники щодо чисельності осіб, у разі працевлаштування яких буде виплачуватися компенсація, та суми компенсації.

14. У разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація, з ініціативи роботодавця або за згодою сторін до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування сума виплачених коштів повертається в повному обсязі до бюджету Фонду або Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залежно від джерела компенсації або на його робоче місце за направленням центру зайнятості у межах дворічного строку працевлаштовується інший безробітний.

15. Роботодавець відповідає за достовірність даних, що стосуються підтвердження факту створення нових робочих місць та працевлаштування на них відповідних осіб, які є підставою для виплати компенсації.

ДОВІДКА

__________________________________
(найменування підприємства, установи, організації,
прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця)

__________________________________
(місцезнаходження роботодавця - юридичної особи або місце
проживання роботодавця, що є фізичною особою - підприємцем)

(додаток у редакції постанови Кабінету
Міністрів України від 10.09.2014 р. N 437,
із змінами, внесеними згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 р. N 693)

ПЕРЕЛІК
пріоритетних видів економічної діяльності для створення нових робочих місць суб'єктами малого підприємництва

(Перелік у редакції постанови Кабінету
Міністрів України від 10.09.2014 р. N 437)

____________