Для обліку використання робочого часу працівників підприємства застосовується табель обліку робочого часу — поіменний список усіх працівників відділу, служби чи іншого структурного підрозділу підприємства з відмітками навпроти кожного прізвища про використання працівником робочого часу протягом облікового періоду. У табель вносяться відомості про відпрацьований час, надурочні години, запізнення та неявки на роботу…

Робочий час

Робочим часом вважається період, коли працівник, відповідно до укладеного трудового договору та правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, виконує покладені на нього трудові обов’язки.

Згідно зі статтею 50 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год. на тиждень.

Скорочена тривалість робочого часу визначена та регулюється статтею 51 КЗпП:

• для учнів у віці від 14 до 16 років, які працюють в період канікул, — 24 год. на тиждень;
• для працівників у віці від 16 до 18 років — 36 год. на тиждень;
• для працівників, зайнятих на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, — не більше 36 год. на тиждень.

Перелік виробництв, цехів, професій та посад із шкідливими умовами праці, робота на яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 163 (далі — Порядок), а порядок його застосування — наказом Мінпраці та соціальної політики України від 23 березня 2001 р. № 122.

У зв’язку з цим слід зауважити:

• згідно з Роз’ясненням Мінпраці та соціальної політики України, Держдепартаменту нагляду за дотриманням законодавства про працю від 15 лютого 2001 р. № 10-171 скорочена тривалість робочого часу означає, що час, протягом якого працівник повинен виконувати свої трудові обов’язки, скорочується, але працівник має право на оплату праці в розмірі повної часової тарифної ставки чи окладу;
• усі назви професій і посад керівників, фахівців, службовців і працівників, передбачених Переліком, вказано відповідно до Класифікатора професій ДК 003:2005;
• обов’язковою умовою для надання права на скорочений робочий час є атестація робочого місця працівника за умовами праці.

Якщо працівники, професії чи посади яких не дають їм права на скорочення робочого часу, в окремі періоди виконують роботи у виробництвах, цехах, за професіями і на посадах, визначених Переліком, то тривалість робочого часу в дні виконання такої роботи їм скорочується пропорційно фактично відпрацьованому часу.

Скорочена тривалість робочого часу може бути встановлена на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда.

П’ятиденний робочий тиждень (ст. 52 КЗпП) встановлюється власником чи уповноваженим ним органом з урахуванням специфіки виробництва та дотриманням встановленої законодавством України тривалості робочого тижня.

На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи встановлення п’ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень, при якому тривалість щоденної роботи не може перевищувати 4 год. — при тижневій нормі 24 год., 6 год. — при тижневій нормі 36 год. та 7 год. при тижневій нормі 40 год. (частина друга ст. 52 КЗпП).

Графік роботи працівників підприємства визначається Правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства (ст. 142 КЗпП) та Колективним договором за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) та місцевою радою народних депутатів.

Зауваження Оскільки профспілкові організації є не обов’язковими, а добровільними об’єднаннями громадян, у сфері недержавної форми власності вони організовуються не завжди. А тому не буде порушенням чинного законодавства України прийняття та затвердження Колективного договору, правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства та інших внутрішніх документів за погодженням з вибраним на загальних зборах повноважним представником трудового колективу. Крім того, погодження графіка роботи підприємства, часу початку і закінчення щоденної роботи чи зміни з місцевими радами народних депутатів стосується лише сфери обслуговування населення, підприємств комунального господарства, торгівлі побутового обслуговування населення, громадського харчування, які є в комунальній власності, а також міністерств та інших центральних органів. В інших випадках власники самостійно вирішують час початку і закінчення роботи підприємства (ст. 57 КЗпП).

Напередодні святкових днів тривалість роботи скорочується на одну годину для всіх працівників, крім перелічених у статті 51 КЗпП.

При роботі в нічний час встановлена тривалість робочого часу скорочується на одну годину. Нічним вважається час з 22-ї години до 6-ї години.

Перерви для відпочинку та харчування

Тривалість перерв для відпочинку та вживання їжі, відповідно до статті 66 КЗпП, становить не більше двох годин (за загальним правилом через кожних чотири години). На більшості сучасних підприємств встановлюється звичайно обідня перерва тривалістю 45–60 хв. Крім того, власник або уповноважений ним орган, з урахуванням специфіки виробництва, може встановлювати додаткові перерви на відпочинок тривалістю від 5 до 15 хв. до і після обідньої перерви. Усі перелічені перерви в робочий час не включаються. Працівники можуть використовувати час перерви на свій власний розсуд і навіть покидати місце роботи, тобто територію підприємства.

На роботах, на яких через умови виробництва чітко встановити час обідньої перерви неможливо, адміністрація зобов’язана надати працівникові можливість вживання їжі протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок та місце вживання їжі встановлюється власником чи уповноваженим ним органом і повинно бути закріплено в Правилах внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

Вихідні дні

Статтею 67 КЗпП передбачено, що при п’ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному — один вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п’ятиденному робочому тижні визначається графіком роботи підприємства і, як правило, має надаватися підряд із загальним вихідним днем. Найчастіше — це субота.

Порядок надання вихідних днів на безперервно діючих підприємствах та на транспорті, а також у випадку виконання працівником окремих видів робіт, призупинення яких неможливе, регулюється статтею 69 КЗпП України. В таких випадках вихідні дні надаються працівникам у різні дні тижня згідно із затвердженим керівництвом графіком змінності та зі збереженням встановленої законодавством України нормальної тривалості робочого тижня.

Для всіх інших працівників робота у вихідні дні заборонена. Залучення окремих категорій працівників до роботи у вихідні дні дозволяється тільки з дозволу профспілкового комітету підприємства і лише у випадках, передбачених статтею 71 КЗпП. Причому тривалість безперервного відпочинку не може бути меншою 42 год. на тиждень.

У святкові та неробочі дні допускається виконання робіт, призупинення яких є неможливим через виробничо-технологічні умови (безперервно діючі підприємства та транспорт), а також робіт, які викликані необхідністю обслуговування населення, невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт, для усунення аварій чи наслідків стихійного лиха. Робота у ці дні компенсується відповідно до статті 107 КЗпП.

Тривалість та розпорядок робочого дня на підприємстві, порядок надання вихідних днів, відпусток і компенсацій, а також інші умови праці регулюються на підприємстві Правилами внутрішнього трудового розпорядку, які розробляються на підставі і відповідно до КЗпП України та Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників та службовців підприємств, установ, організацій, затверджених постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 липня 1984 р. № 213, і затверджуються трудовим колективом на загальних зборах.

Різновиди робочого часу

На підприємствах з безперервно діючим виробничим процесом, в транспортних підприємствах, а також на окремих виробничих дільницях підприємств, де неможливо встановити нормальну тривалість робочого часу для робочої зміни, відповідно до статті 61 КЗпП, застосовується підсумований облік робочого часу. Такий порядок передбачає ведення обліку тривалості робочого часу по одному з варіантів: за добу, тиждень, місяць, квартал, півріччя або рік. У такий спосіб ведеться облік робочого часу для працівників, які працюють по 12 або 24 год. (сторожова охорона, працівники транспорту та інші). Такі працівники, як правило, працюють за попередньо складеними графіками виходу на роботу. Але загальна, підсумована тривалість робочого часу за обліковий період не може перевищувати встановлену законодавством України нормальну тривалість робочого часу за цей же період, тобто при веденні підприємством підсумованого обліку робочого часу щоденна (тижнева, місячна, квартальна, піврічна) нормальна тривалість робочого часу за графіком в окремі періоди може відрізнятися від встановленої законодавством норми тривалості робочого дня (тижня, місяця, кварталу, півріччя). Однак усі випадки понаднормової праці чи недопрацювання в годинах повинні балансуватися в межах облікового періоду таким чином, щоб сума годин роботи за графіком за обліковий період дорівнювала нормі робочих годин за цей період (ст. 61 КЗпП).

Адміністрація підприємств зобов’язана вести чіткий облік робочого часу і часу відпочинку працівників, які працюють за графіками.

У зв’язку зі специфікою виробництва можливі випадки, коли фактична тривалість щоденного робочого часу в окремі дні може не збігатися з тривалістю зміни за графіком. В таких випадках застосовується один із різновидів підсумованого обліку робочого часу, коли понаднормовий час роботи в одні дні компенсується шляхом скорочення робочого часу в другі дні або надається додатковий час (дні) відпочинку в межах облікового періоду.

Робочий час працівників при підсумованому обліку робочого часу регламентується графіками змінності (ст. 58 КЗпП), які складаються заздалегідь на весь обліковий період із розрахунку виконання встановленої норми робочих годин за цей період. У графіках (або в наказі про запровадження режиму роботи за графіком) зазначається: час початку, закінчення і тривалість щоденної роботи (зміни), час перерв для відпочинку та вживання їжі, а також час міжзмінного і щотижневого відпочинку.

Графіки змінності — це фактично табель обліку використання робочого часу, тільки складений до настання облікового періоду і без врахування деяких відхилень: прогулів, незапланованих відпусток, хвороби і т. д.

При складанні графіків виходу на роботу відповідальна особа, безперечно, повинна враховувати: існуючий графік щорічних планових відпусток, список працівників, які хворіють на момент складання графіка, список працівників, які перебувають у відпустці у зв’язку з навчанням у вищих навчальних закладах, а також обсяги завдань, покладених на підрозділ керівництвом підприємства.

Щоденно графік змінності звіряється керівником підрозділу з фактичною наявністю працівників і, при потребі, коригується з метою виконання планових завдань та дотримання норм і вимог трудового законодавства України.

Графіки змінності затверджуються адміністрацією за погодженням з виборним профспілковим органом (профспілковим представником, виборним представником колективу працівників) і доводяться до відома кожного працівника, як правило, не пізніше ніж за місяць до введення їх у дію.

Підсумований облік робочого часу застосовується також і при використанні однієї з прогресивних форм обліку робочого часу — режиму гнучкого робочого часу, тобто поділу робочого дня на частини, що передбачено статтею 60 КЗпП.

Режим гнучкого робочого часу — це така форма організації робочого часу, при якій для окремих працівників або колективів підрозділів підприємств допускається саморегулювання початку, закінчення та загальної тривалості робочого дня. Але при цьому вимагається повне відпрацювання встановленої законодавством підсумованої кількості робочих годин протягом прийнятого облікового періоду.

Основним елементом режиму гнучкого робочого часу є гнучкі графіки роботи, які встановлюються за погодженням адміністрації з особами як під час приймання на роботу, так і з працівниками, якщо з якихось причин (побутових, соціальних чи інших) подальше застосування звичайних графіків роботи є малоефективним, а також тоді, коли перехід на режим гнучких графіків роботи забезпечує більш економне використання робочого часу, підвищує ефективність праці, поліпшує соціально-психологічний клімат у колективі та сприяє більш злагодженій праці.

Конкретна тривалість складових елементів режиму гнучкого робочого часу (тобто відрізків робочого часу) і тип облікового періоду встановлюються підприємством самостійно. Варіанти складання графіків гнучкого робочого часу можуть відрізнятися залежно від прийнятого облікового періоду, часових характеристик кожної складової режиму гнучкого робочого часу, а також за умовами їх застосування в різних підрозділах чи змінах підприємства.

Наприклад, такий графік роботи застосовують для прибиральниць, кур’єрів, касирів невеличких залізничних чи автобусних станцій та інших професій. Такі працівники повинні перебувати на своєму робочому місці і виконувати доручену їм роботу частинами у визначений час.

Обов’язковою умовою застосування режиму гнучкого робочого часу є забезпечення точного обліку відпрацьованого часу, виконання встановленого виробничого завдання кожним робітником та контролю за найбільш повним і раціональним використанням робочого часу кожним працівником як при гнучкому, так і при фіксованому часі.

При введенні режиму гнучкого робочого часу для окремих категорій працівників, підрозділів чи груп ініціатива може надходити як від адміністрації, так і від конкретних працівників (груп працівників) чи від профспілкової організації підприємства.

Рішення про запровадження режиму гнучкого робочого часу приймається адміністрацією разом із профспілковою організацією з урахуванням вимог виробництва та думки трудового колективу.

Переведення на даний режим роботи окремих категорій працівників, груп працівників чи цілих підрозділів оформлюється наказом керівника підприємства із зазначенням конкретних параметрів режиму і строків його дії.

Працівники, котрі переводяться на режим гнучкого робочого часу, не пізніше ніж за місяць мають бути поінформовані про дату переведення, умови та специфіку роботи за вказаним режимом, хоча, слід визнати, що правових підстав для цієї вимоги законодавство не забезпечило.

Зараз набув поширення ще один різновид організації праці — вахтовий метод. Актів законодавства, які б регулювали особливості трудових відносин при такому методі організації робіт, в Україні не приймали, а тому є чинними «Основні положення про вахтовий метод організації робіт», затверджені постановою Держкомпраці СРСР, Секретаріату ВЦРПС і МОЗ СРСР від 31 грудня 1987 р. № 794/33-82.

Вахтовий метод організації робіт має всі ознаки роботи за режимом підсумованого обліку робочого часу і тому регулюється статтею 61 КЗпП.

Облік робочого часу

Для обліку використання робочого часу працівників підприємства застосовуються табелі форми № П-12, № П-13 (додаток 1), а також № П-14 (додаток 2), затверджені наказом Міністерства статистики України від 9 жовтня 1995 р. № 253.

Додаток 1		Додаток 2

Нажмите на изображение для увеличения

Табель обліку використання робочого часу — це поіменний список усіх працівників відділу, служби чи іншого структурного підрозділу підприємства з відмітками навпроти кожного прізвища про використання ним робочого часу протягом облікового періоду. Табель ведеться окремо по службах чи підрозділах, а прізвища працівників записуються за алфавітом, бажано по бригадах чи категоріях. Заповнюється табель працівником, якому доручено його ведення.

У табель вносяться відомості про відпрацьований час, надурочні години, запізнення та неявки, причини яких позначаються умовними знаками. Розшифрування цих знаків наведено на лицьовому боці бланка.

Значно спрощується ведення табельного обліку при реєстрації тільки відхилень від нормальної тривалості робочого часу через хворобу, відрядження, прогули, простої, годин понаднормової праці та ін. При цьому підставою для відмітки в табелі про час, який не відпрацьовано з поважних причин, є листки непрацездатності, накази (розпорядження) про надання відпустки, посвідчення про відрядження та інші документи, які свідчать про важливість відсутності працівника на роботі.

Включення в табель та виключення з нього працівників проводиться на підставі наказів про приймання на роботу чи звільнення з роботи.

Належним чином оформлений табель обліку використання робочого часу засвідчується підписами осіб, відповідальних за його заповнення, і у встановлений строк передається у відділ кадрів. Після перевірки правильності заповнення (прізвища, посади, розряди, місце роботи, відповідність графікам і т. ін.) працівник відділу кадрів також підписує табель і передає його в бухгалтерію для нарахування заробітної плати.

На великих підприємствах табель веде табельник, який функціонально входить до складу кадрової служби. На невеликих підприємствах ці функції покладаються на керівників підрозділів чи їхніх підлеглих. У такому випадку табель підписується відповідальною особою (табельником) і керівником структурного підрозділу (служби). На деяких підприємствах ще встановлюється правило обов’язкового підписання (чи візування) у начальника виробництва чи головного інженера. Як правило, строк здачі табеля підрозділами у відділ кадрів встановлюється не пізніше другого робочого дня періоду, наступного за звітним.

Зауваження На практиці табелі, перед їх здаванням у бухгалтерію, звіряються з наказами та розпорядженнями щодо особового складу у відділі кадрів, у табелі вносяться необхідні зміни, доповнення, поправки, потім переписуються в чистовому варіанті, підписуються та візуються відповідальними працівниками підприємства і лише тоді передаються в бухгалтерію. У зв’язку з тим, що табель є однією з головних підстав для нарахування заробітної плати і зберігається протягом 75 років, будь-які виправлення в ньому не допускаються.

Форми № П-12 і № П-13, крім усього іншого, використовуються для отримання даних для складання статистичної звітності з праці.

Форма № П-13 «Табель обліку використаного робочого часу» застосовується також і в умовах автоматизованої системи управління підприємством. Табель цієї форми, з попередньо заповненими окремими умовно-постійними реквізитами, складається з допомогою комп’ютера. До таких реквізитів належать: відділ (цех), бригада, місяць, рік, прізвище, ім’я, по-батькові, посада (професія), розряд (категорія), оклад (погодинна ставка), табельний номер, вихідні та святкові дні, дні непрацездатності, відрядження. Це ті дані, які є в довідниках комп’ютерної програми. У цьому випадку форма табеля може змінюватися відповідно із встановленою на підприємстві і в програмі технологією обробки інформації.

Але разом з тим така форма повинна забезпечувати можливість відображення в ній використаного робочого часу. Умовні позначення відпрацьованого чи не відпрацьованого робочого часу, приведені на титульній сторінці бланка табеля, застосовуються і при заповненні електронної форми № П-13.

Табель обліку використаного робочого часу типової форми № П-13 адаптований до різних умов організації виробництва і може бути доповнений іншими необхідними даними, які мають значення для нарахування заробітної плати при роботі в особливих і специфічних умовах.

Одним із різновидів типової форми Табеля обліку використаного робочого часу (і, мабуть, найбільш зручним) є форма № Т-13, затверджена постановою Держкомстату СРСР «Про затвердження форм первинної облікової документації для підприємств та організацій» від 28 грудня 1989 р. № 241, яка застосовується як у ручному, так і в електронному режимі. Особливо зручна така форма на підприємствах із великими підрозділами чи, навпаки, на підприємствах (в установах, організаціях) з малою кількістю працівників.

Станом на 19 грудня 2003 року видано Збірник форм первинної облікової документації, затверджених наказами Держкомстату України. В загальних положеннях до Збірника сказано, що наведені форми рекомендовані для застосування і включають мінімальну та необхідну кількість реквізитів, але при цьому допускається включати до форм реквізити, які є необхідними, виходячи з особливостей діяльності підприємства.

Таким чином, існуючі типові форми табелів обліку робочого часу та умовні позначення не є обов’язковими, а тільки рекомендовані до використання.

Статья предоставлена нашему порталу
редакцией журнала «Справочник кадровика»