На продовження теми законодавчого забезпечення права на відпустки в Україні зупинимось докладніше на конкретних прикладах складання графіка відпусток, ведення їх обліку та оформлення наказів про надання відпусток працівникам підприємств, організацій, установ.
За Конституцією України (ст. 45) кожний, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також щорічної оплачуваної відпустки.
Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності і виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Тривалість відпусток визначається чинним законодавством і незалежно від режимів і графіків роботи розраховується в календарних днях. Необхідно зазначити, що Кодекс законів про працю України 6 лютого 2003 р. доповнено статтею 781, згідно з якою при визначенні тривалості щорічних відпусток не враховуються святкові та неробочі дні. За статтею 73 КЗпП України святковими днями вважаються: 1 січня — Новий рік; 7 січня — Різдво Христове; 8 березня — Міжнародний жіночий день; 1–2 травня — День міжнародної солідарності трудящих; 9 травня — День Перемоги; 28 червня — День Конституції України; 24 серпня — День незалежності України. Робота також не проводиться в дні релігійних свят: 7 січня — Різдво Христове; один день (неділя) — Пасха (Великдень); один день (неділя) — Трійця.
Щорічна основна відпустка тривалістю не менш як 24 календарних дні надається працівникам за відпрацьований рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (приміром, 10.04.2003 – 09.04.2004). Право працівників на щорічну основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на підприємстві. Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи надаються працівникові в будь-який час відповідного робочого року.
Черговість надання відпусток визначається графіком (Додаток 1), який складається працівником кадрової служби і затверджується керівником підприємства, організації, установи за погодженням з профспілковим чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом і доводиться до відома всіх працівників під розписку. При складанні графіків враховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.
Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, встановлених графіком, роботодавець погоджує з працівником, якого обов’язково у письмовій формі повідомляють про дату початку відпустки не пізніше як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Щорічні відпустки, на прохання працівника, можуть бути поділені на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна частина становитиме не менше 14 календарних днів.
Невикористана частина щорічних відпусток має бути надана працівникові, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.
Відкликання з щорічної відпустки допускається за письмовою згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства.
У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.
Роботодавець зобов’язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам. На підставі затвердженого графіка відпусток або заяви працівника на підприємстві, в установі, організації видається наказ або розпорядження чи записка з відміткою, що має силу наказу. Наказ підписує керівник, а записку — керівник і працівник кадрової служби. На специфічних підприємствах застосовується порядок надання відпусток усім працівникам відразу. Тоді наказ видається списком, але щодо кожного працівника окремим пунктом.
У наказі слід зазначити: прізвище, ім’я, по батькові працівника, його посаду (або місце роботи); вид, дату початку та строк відпустки, а також обов’язково — за який робочий рік надається відпустка. Наказ підписує керівник підприємства, установи, організації та погоджує з начальником відділу кадрів і керівником структурного підрозділу.
Наказ видається в двох примірниках. Один (оригінал) залишається у відділі кадрів, другий (копія) передається до бухгалтерії для нарахування оплати. Приклад оформлення наказу про надання відпусток подано у Додатку 2.
Для оперативного контролю за наданням відпусток за робочий рік та їх обліку у відділі кадрів ведеться Журнал обліку відпусток (Додаток 3).
Журнал обліку відпусток має важливе значення, особливо для підготовки щоквартальної та річної статистичної звітності і оперативної інформації щодо використання відпусток.
На підставі наказу про надання відпустки працівник відділу кадрів робить запис в особовій картці працівника за формою П-2 (Додаток 4). У розділі «Відпустки» зазначається вид відпустки, за який період вона надається, дати початку та закінчення відпустки, підстава надання відпустки.
Особова картка П-2 ведеться на всіх працівників, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форм власності, і зберігається в кадровому архіві після звільнення працівника 75 років.
У книзі обліку щорічних і додаткових відпусток працівників подані рекомендації щодо його ведення з метою якісного обліку та здійснення оперативного контролю наданих відпусток, а також, щоб використовувати його дані для підготовки квартальної і річної звітності.
Ласкаво просимо
Реклама
