Розірвання трудового договору з ініціативи працівника (у зразках наказів і записів до трудових книжок)

За власною ініціативою, тобто, як кажуть, за власним бажанням (ст. 38 Кодексу законів про працю України), звільнитися з роботи може будь-який працівник, що уклав трудовий договір на невизначений строк, незалежно від посади, яку він займає. У такому разі закон не пов’язує розірвання трудового договору з наявністю певних причин, як це передбачено, наприклад, під час розірвання строкового трудового договору. Працівник, що уклав трудовий договір на невизначений строк, може взагалі не висловлювати причин, з яких він бажає звільнитися з роботи. Таким чином, установлюючи свободу укладення трудового договору, закон гарантує працівникові свободу розірвання його в будь-який час. Єдиною обов’язковою умовою для працівника під час розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, є письмове попередження про це роботодавця за два тижні.

У разі коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу:

переїзд на нове місце проживання;
переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
вступ до навчального закладу;
неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
вагітність;
догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом;
догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом першої групи;
вихід на пенсію;
прийняття на роботу за конкурсом,

а також з інших поважних причин, роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Письмову заяву про звільнення працівник може подати як у період роботи, так і в разі відсутності на роботі у зв’язку з відпусткою, тимчасовою непрацездатністю, відрядженням чи з будь-яких інших причин. Важливо лише, щоб роботодавець своєчасно, за два тижні, був письмово повідомлений про намір працівника припинити трудові відносини.

Письмова заява подається працівником роботодавцю, а якщо той відмовляється прийняти її, працівник може надіслати заяву поштою. При цьому днем подання заяви на звільнення вважатиметься дата реєстрації листа у журналі вхідної кореспонденції підприємства.

Строк попередження про звільнення з роботи має певне юридичне значення як для роботодавця, так і для працівника. Він установлений законом насамперед для того, щоб роботодавець мав певний час для підшукування належної заміни працівникові, котрий звільняється. Але й самому працівникові до закінчення цього строку надається можливість остаточно перевірити своє бажання звільнитися і в разі його зміни продовжувати роботу. Звільнення працівника при цьому не проводиться, якщо на його місце не запрошено іншого працівника (видано письмовий запит про звільнення його з підприємства, де він працює, і переведення на нове місце роботи), якому згідно із законом не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Якщо після закінчення строку попередження працівника не було звільнено з роботи і він не наполягає на цьому, трудовий договір залишається чинним, а заява працівника про звільнення втрачає свою юридичну силу. Строк попередження про звільнення може бути скорочений лише за погодженням між роботодавцем і працівником. Одностороннє скорочення цього строку як роботодавцем, так і працівником не допускається.

Двотижневий строк попередження працівником роботодавця про звільнення за власним бажанням обчислюється з наступного за днем подачі заяви дня. Так, якщо працівник подав заяву про звільнення 1 вересня, то строк попередження настає з 2 вересня і закінчується 15 вересня. Коли ж закінчення строку попередження припадає на неробочий день, то останнім днем строку вважається перший після нього робочий день. Якщо в заяві про звільнення не зазначено дня, з якого він просить його звільнити, таким днем вважається той, що настає через два тижні після подання заяви про звільнення. Щоб уникнути конфліктних ситуацій, в будь-якій заяві — про прийняття на роботу, переведення та звільнення, особливо про розірвання трудового договору,— працівник повинен указати дату.

Подання працівником заяви за власним бажанням (ст. 38 КЗпП) не позбавляє роботодавця права звільнити його з роботи за винні дії з підстав, передбачених законом, до закінчення строку попередження, а також в установленому порядку накласти на нього дисциплінарне стягнення протягом цього строку. У день закінчення строку попередження роботодавець зобов’язаний звільнити працівника, якщо той не передумав або на його місце переводиться інший працівник. Останній день попередження при цьому є для працівника останнім днем роботи. У цей день йому видається трудова книжка і повний грошовий розрахунок. Жодна заборгованість перед підприємством, установою, організацією не може бути підставою для затримання розрахунку з працівником у день звільнення.

Незаконним є також зобов’язання знайти собі заміну, покладене на працівника.

Ці правила стосуються й матеріально відповідальних працівників. Протягом строку попередження про звільнення роботодавець зобов’язаний забезпечити передачу товарно-матеріальних і грошових цінностей звільнюваним працівником іншій особі.

На вимогу працівника трудовий договір, укладений на визначений строк (ст. 39 КЗпП), може бути розірваний достроково тільки через поважні причини, вказані у частині першій статті 38 та частині першій статті 39 КЗпП. Однак за наявності цих причин працівник, який виявив бажання достроково розірвати трудовий договір із власної ініціативи, не має права на двотижневе письмове попередження роботодавця і не може залишити роботу після закінчення двотижневого строку. Працівник вважається звільненим лише тоді, коли роботодавець видасть відповідний наказ.

Якщо роботодавець не видає наказ і не бажає звільняти працівника з роботи, останній може звернутися з вимогою про дострокове припинення трудового договору в орган, який займається розглядом трудових спорів. Це єдиний випадок у КЗпП, коли такий орган може розглянути спір про припинення трудового договору.

До наказу

До трудової книжки

1. ЗВІЛЬНИТИ:

1.1. ЗАПЛАВУ Наталію Вікторівну,
юрисконсульта другої категорії, 20.09.2004 р. за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України.
Щорічна відпустка використана за період з 10.10.2003 р. по 09.10.2004 р.

Підстава: заява Заплави Н. В.

Звільнена за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України.

1.2. УСТИМЕНКО Ганну Іванівну,
економіста першої категорії планово-економічного відділу, 13.09.2004 р. за власним бажанням у зв’язку з переїздом на нове місце проживання, ст. 38 КЗпП України.
Щорічна відпустка не використана за період з 20.07.2003 р. по 13.09.2004 р.

Підстава: заява Устименко Г. І.

Звільнена за власним бажанням у зв’язку з переїздом на нове місце проживання, ст. 38 КЗпП України.

1.3. ПЕТРЕНКА Петра Івановича,
начальника відділу кадрів, 14.09.2004 р. за власним бажанням у зв’язку з переведенням дружини на роботу в іншу місцевість, ст. 38 КЗпП України.
Щорічна відпустка не використана з 02.10.2003 р. по 14.09.2004 р.

Підстава: заява Петренка П. І.
Звільнений за власним бажанням у зв’язку з переведенням дружини на роботу в іншу місцевість, ст. 38 КЗпП України.

1.4. БАРАНІВСЬКУ Тетяну Андріївну,
бухгалтера першої категорії, 15.09.2004 р. за власним бажанням у зв’язку зі вступом до навчального закладу, ст. 38 КЗпП України.
Щорічна відпустка використана по день звільнення.

Підстава: заява Баранівської Т. А., виписка із наказу про зарахування до навчального закладу.
Звільнена за власним бажанням у зв’язку зі вступом до навчального закладу, ст. 38 КЗпП України.

1.5. СТОГНІЯ Юхима Петровича,
електромонтера шостого розряду цеху № 5, 16.09.2004 р. за власним бажанням у зв’язку з неможливістю проживання в даній місцевості, підтверджено медичним висновком, ст. 38 КЗпП України.
Щорічна відпустка не використана за період з 18.11.2003 р. по 16.09.2004 р.

Підстава: заява Стогнія Ю. П., медичний висновок.
Звільнений за власним бажанням у зв’язку з неможливістю проживання в даній місцевості, підтверджено медичним висновком, ст. 38 КЗпП України.

1.6. ПРАВДИВЕЦЬ Ольгу Іванівну,
кухаря п’ятого розряду кафе «Зірка», 17.09.2004 р. за власним бажанням у зв’язку з доглядом за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку, ст. 38 КЗпП України.
Щорічна відпустка використана за період з 17.12.2003 р. по 16.12.2004 р.

Підстава: заява Правдивець О. І.
Звільнена за власним бажанням у зв’язку з доглядом за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку,
ст. 38 КЗпП України.

1.7. ЛИХОДІЙ Ірину Михайлівну,
прибиральницю службових приміщень адміністративно-господарського відділу, 17.09.2004 р. за власним бажанням у зв’язку з доглядом за дитиною-інвалідом, ст. 38 КЗпП України.
Щорічна відпустка використана по день звільнення.

Підстава: заява Лиходій І. М., довідка МСЕК на дитину-інваліда.
Звільнена за власним бажанням у зв’язку з доглядом за дитиною-інвалідом, ст. 38 КЗпП України.

1.8. ПАРХОМЕНКО Галину Сидорівну,
секретаря керівника, 18.09.2004 р. за власним бажанням у зв’язку з доглядом за хворим членом сім’ї, відповідно до медичного висновку, ст. 38 КЗпП України.
Щорічна відпустка використана по день звільнення

Підстава: заява Пархоменко Г. С., медичний висновок.
Звільнена за власним бажанням у зв’язку з доглядом за хворим членом сім’ї, відповідно до медичного висновку,
ст. 38 КЗпП України.

1.9. БАХМЕТ Ірину Павлівну,
завідувача канцелярії, 20.09.2004 р. за власним бажанням у зв’язку з прийняттям на роботу за конкурсом, ст. 38 КЗпП України.
Щорічна відпустка не використана за період з 10.09.2003 р. по 20.09.2004 р.

Підстава: заява Бахмет І. П., виписка з протоколу засідання конкурсної комісії.
Звільнена за власним бажанням у зв’язку з прийняттям на роботу за конкурсом, ст. 38 КЗпП України.

1.10. ШЕВЧЕНКО Наталію Олександрівну,
інженера з підготовки кадрів, 21.09.2004 р. за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію за віком, ст. 38 КЗпП України.

Підстава: заява Шевченко Н. О.
Звільнена за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію за віком, ст. 38 КЗпП України.

1.11. СЕРБИЩЕНКО Тетяну Валеріївну,
доцента кафедри гуманітарних наук, 22.09.2004 р. за власним бажанням у зв’язку з виходом на наукову пенсію, ст. 38 КЗпП України.

Підстава: заява Сербищенко Т. В.
Звільнена за власним бажанням у зв’язку з виходом на наукову пенсію, ст. 38 КЗпП України.

З постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. № 9:

12. По справах про звільнення за ст. 38 КЗпП суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору. Подача працівником заяви з метою уникнути відповідальності за винні дії не може розцінюватись як примус до цього і не позбавляє власника або уповноважений ним орган права звільнити його за винні дії з підстав, передбачених законом до закінчення встановленого ст. 38 КЗпП строку, а також застосувати до нього протягом цього періоду в установленому порядку інше дисциплінарне стягнення.

Працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення періоду попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації (ч. 4 ст. 24 КЗпП).

Якщо після закінчення строку попередження трудовий договір не був розірваний і працівник не наполягає на звільненні, дія трудового договору вважається продовженою.

Відповідно до ст. 39 КЗпП працівник вправі вимагати розірвання строкового трудового договору при наявності для цього поважних причин (ч. 1 ст. 38 КЗпП). Спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів (ст. 224, 231, п. 1 ст. 232 КЗпП).

2007-02-26

Статья предоставлена нашему порталу
редакцией журнала «Справочник кадровика»