Права громадян на працю і відпочинок визначені Конституцією і законами України. Працівник має право на щорічну відпустку і право на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, попередивши про це роботодавця в письмовій формі за два тижні. Проте іноді на підприємствах виникають ситуації, які потребують окремих роз’ясненнях положень трудового законодавства. Один з таких випадків і розглядає автор у своїй статті, а саме: чи можна звільнити працівника, якщо він написав заяву про надання йому щорічної відпустки з подальшим звільненням, а під час відпустки вирішив звільнитися раніше? Зразки оформлення відповідних наказів і записів у трудовій книжці додаються.

Права громадян визначені Конституцією та законами України. Зокрема, згідно зі статтею 21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на кількох підприємствах, в установах, організаціях (далі — підприємство). Крім того, громадянин, який перебуває у трудових відносинах з підприємством незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності або працює за трудовим договором у фізичної особи, має право на щорічну відпустку (ст. 74 КЗпП). Працівник також має право на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк (ст. 38 КЗпП), попередивши про це власника або уповноважений ним орган (далі — власник) письмово за два тижні.

Начебто все зрозуміло. Проте інколи на підприємствах виникають ситуації, які потребують окремих роз’яснень положень трудового законодавства. Наприклад, працівник написав заяву про надання йому щорічної відпустки з подальшим звільненням, а під час відпустки вирішив звільнитися раніше. Як правильно оформити накази і зробити запис у трудовій книжці цього працівника? Однозначної відповіді на таке запитання нема.

Одні юристи вважають, що працівникові має бути відмовлено в задоволенні його прохання, тому що законодавством не передбачено припинення відпустки. У Законі України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) є положення про перенесення щорічної відпустки (ст. 11), поділ її на частини, відкликання з відпустки (ст. 12). Інші, зокрема й автор статті, дотримуються думки, що відмова обмежує права працівника на розірвання трудових відносин і роботодавець у такій ситуації не має підстав відмовити йому в достроковому звільненні.

Відповідно до статті 3 Закону № 504 за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з подальшим звільненням.

Звернути увагу. Останній день відпустки є датою звільнення працівника.

Якщо працівник (одна зі сторін трудових відносин, які тривають до дня звільнення) вирішив розірвати трудовий договір до закінчення щорічної відпустки, він має подати письмову заяву про звільнення з роботи раніше узгодженого з роботодавцем строку. У заяві працівник зазначає причини таких дій, підтверджує підстави звільнення та просить змінити дату раніше домовленого строку на нову.

У разі звільнення працівника за власним бажанням (ст. 38, 39 КЗпП), за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП) або на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП роботодавець видає наказ, наприклад, такого змісту:

«1. На зміну до наказу №… від… про надання… (прізвище, ім’я, по батькові працівника, назва посади і структурного підрозділу) відпустки з подальшим звільненням припинити строк дії наданої йому відпустки з… (дата, написана в заяві) згідно з поданою заявою.
2. …(прізвище, ім’я, по батькові працівника)… (назва посади і структурного підрозділу) звільнити… (дата, написана в заяві) за власним бажанням, п… ст… КЗпП України.
3. Кадровій службі внести відповідні зміни до трудової книжки працівника (якщо відповідні записи вже зроблено)».

Якщо у трудовій книжці працівника вже є запис про звільнення згідно з попередньою заявою, зміни до неї вносяться відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, а саме:

• у графі 1 проставляється відповідний порядковий номер запису;
• у графі 2 зазначається дата внесення змін, тобто нова дата звільнення;
• у графі 3 записується: «Запис за №… недійсний. Дата звільнення… (зазначається попередня дата) змінена на… (записується нова дата)»;
• у графу 4 заноситься дата і номер наказу, яким внесено зміни щодо дати звільнення.

Таким чином, працівник буде звільнений до закінчення щорічної відпустки з дати, з якої він просив. Ця дата є останнім днем припиненої відпустки. У табелі обліку використання робочого часу день звільнення працівника за новою датою має бути позначений як перебування його у щорічній відпустці.

Оскільки в законодавстві відсутнє поняття «припинення щорічної відпустки» й не прописані дії роботодавця щодо зміни дати звільнення працівника за його бажанням під час цієї відпустки, необхідно керуватися принципами аналогії в праві. Іншими словами, законодавством не заборонено звільняти працівника за його бажанням не з останнього дня наданої йому щорічної відпустки, а з дати, з якої він просить. Таке звільнення не суперечить чинному законодавству.

Трудову книжку працівника доцільно заповнити під час його фактичного звільнення.

При звільненні працівника, крім розглянутого випадку, можуть виникнути інші підстави для внесення змін до наказу. Наприклад, працівник подав заяву про надання чергової щорічної відпустки з наступним звільненням з останнього дня такої відпустки (ст. 3 Закону № 504). Під час цієї відпустки він захворів і надав листок непрацездатності та заяву про продовження терміну відпустки. Це може бути підставою для видання наказу про продовження строку дії відпустки на період хвороби працівника (п. 1 частини другої ст. 11 Закону № 504).

Компенсація за невикористану частину відпустки в цьому випадку не виплачується, оскільки працівник перед відпусткою вже отримав заробітну плату за весь час попередньо наданої відпустки (розраховується відповідно до п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100).

Інша ситуація виникає у разі звільнення працівника за пунктом 1 статті 40 КЗпП, а саме — на підставі змін в організації виробництва і праці, у т. ч. ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до вимог частини першої статті 49² КЗпП про наступне вивільнення працівника персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Водночас власник доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці. Державна служба зайнятості пропонує працівникові роботу в тій самій чи іншій місцевості за його професією, спеціальністю, кваліфікацією, а при її відсутності — здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. При необхідності працівника може бути направлено, за його згодою, на навчання новій професії (спеціальності) з наступним наданням йому роботи.

Під час відпустки працівник вправі звернутися до державної служби зайнятості і йому можуть запропонувати варіанти працевлаштування (підходящу роботу, перенавчання або підвищення кваліфікації тощо), що й прискорить процес звільнення. Цю причину він має вказати в заяві про припинення дії раніше наданої йому відпустки з подальшим звільненням.

При звільненні з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП роботодавець у десятиденний строк з останнього дня попередньо наданої працівникові відпустки повинен подати в державну службу зайнятості інформацію про фактичне звільнення працівника за статистичною формою № 4ПН (факт) «Звіт про фактичне вивільнення працівників». У разі звільнення працівника раніше на його бажання така інформація має бути подана в десятиденний строк з нової фактичної дати звільнення. Якщо цього не зроблено, до власника застосовуватимуться відповідні штрафні санкції.

При звільненні працівника за пунктом 1 статті 40 КЗпП констатуюча частина наказу буде такою:

«1. На зміну до наказу №… від… про надання… (прізвище, ім’я, по батькові працівника, назва посади і структурного підрозділу) відпустки з подальшим звільненням припинити строк дії наданої йому відпустки з… (дата, написана в заяві) згідно з поданою заявою.
2. …(прізвище, ім’я, по батькові працівника)… (назва посади і структурного підрозділу) звільнити… (дата, написана в заяві) у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, п. 1 ст. 40 КЗпП України (тобто з останнього дня припиненої відпустки).
3. Кадровій службі внести відповідні зміни до трудової книжки працівника (якщо записи вже зроблено)».

У разі внесення у трудову книжку працівника запису про звільнення відповідно до поданої заяви кадрова служба має зробити новий запис, котрий відповідатиме останньому наказу. При зміні дати звільнення не потрібно робити нові розрахунки (за умови, що перед наданням відпустки вони були проведені згідно із чинним законодавством).

Статья предоставлена нашему порталу
редакцией журнала «Довідник кадровика»