КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 17 листопада 2010 р. № 1059
м. Київ

Про затвердження критеріїв,
за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб’єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)

Постанова втратила чинність
(згідно з постановою Кабінету Міністрів України
 від 26 квітня 2017 року № 295)

Із змінами і доповненнями, внесеними
 постановою Кабінету Міністрів України
 від 10 жовтня 2012 року № 937

Відповідно до статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» Кабінет Міністрів України постановляє:

Затвердити критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб’єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), згідно з додатком.

КРИТЕРІЇ,
за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб’єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)

1. Критеріями, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб’єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), є:

1) наявність заборгованості з виплати заробітної плати;

2) виплата працівникам заробітної плати на рівні або нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати;

3) невідповідність кількості працівників суб’єкта господарювання обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг);

4) порушення вимог законодавства про працю;

5) наявність розбіжностей між фактичними показниками чисельності працюючих і заробітної плати та показниками звітності, поданої до органів державної влади.

(пункт 1 у редакції постанови Кабінету
Міністрів України від 10.10.2012 р. № 937)

2. Відповідно до встановлених критеріїв суб’єкти господарювання незалежно від форми власності відносяться до одного з трьох ступенів ризику — високого, середнього та незначного.

3. До суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику відносяться суб’єкти:

1) які мають заборгованість із виплати заробітної плати більше 60 календарних днів;

2) із чисельністю до 50 осіб включно, у яких 60 і більше відсотків працівників одержують заробітну плату на рівні або нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати;

3) із чисельністю від 51 до 250 осіб включно, у яких 45 і більше відсотків працівників одержують заробітну плату на рівні або нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати;

4) із чисельністю 251 та більше осіб, у яких 30 і більше відсотків працівників одержують заробітну плату на рівні або нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати;

5) кількість найманих працівників яких недостатня для існуючого обсягу виробництва (виконання робіт, надання послуг);

6) у яких за результатами останньої планової або позапланової перевірки виявлено грубі порушення вимог законодавства про працю, що мають ознаки злочинів, передбачених статтями 172, 173 і 175 Кримінального кодексу України;

7) у яких розбіжності між фактичними показниками чисельності працюючих і заробітної плати та показниками звітності, поданої до органів державної влади, становлять 10 і більше відсотків.

(пункт 3 у редакції постанови Кабінету
Міністрів України від 10.10.2012 р. № 937)

4. До суб’єктів господарювання із середнім ступенем ризику відносяться суб’єкти:

1) які виплачують заробітну плату з порушенням строків виплати заробітної плати від 30 до 60 днів включно;

2) із чисельністю до 50 осіб включно, у яких заробітну плату на рівні або нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати одержують 45 і більше, але менше 60 відсотків працівників;

3) із чисельністю від 51 до 250 осіб включно, у яких заробітну плату на рівні або нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати одержують більше 30, але менше 45 відсотків працівників;

4) із чисельністю 251 та більше осіб, у яких заробітну плату на рівні або нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати одержують більше 15, але менше 30 відсотків працівників;

5) у яких за результатами останньої планової або позапланової перевірки виявлено порушення вимог законодавства про працю, за якими посадові особи суб’єкта господарської діяльності притягалися до адміністративної відповідальності;

6) у яких розбіжності між фактичними показниками чисельності працюючих і заробітної плати та показниками звітності, поданої до органів державної влади, становлять більш як 4, але менш як 10 відсотків.

(пункт 4 у редакції постанови Кабінету
Міністрів України від 10.10.2012 р. № 937)

5. До суб’єктів господарювання із незначним ступенем ризику відносяться суб’єкти, що не віднесені до суб’єктів господарювання з високим і середнім ступенем ризику.

6. Планові перевірки суб’єктів господарювання, пов’язані з державним наглядом (контролем) у сфері додержання вимог законодавства про працю, проводяться:

з високим ступенем ризику — не частіше ніж один раз на рік;

із середнім ступенем ризику — не частіше ніж один раз на два роки;

з незначним ступенем ризику — не частіше ніж один раз на п’ять років.

(абзац четвертий пункту 6 у редакції постанови
Кабінету Міністрів України від 10.10.2012 р. № 937)

____________