МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 4 квітня 2012 р. № 55/06/187-12

Щодо привілеїв у відпустці

Тобто при звільненні працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП має бути дотриманий певний порядок вивільнення та враховано переважне право на залишення на роботі, порядок здійснення якого передбачено статтею 42 КЗпП. Крім того, в разі звільнення за цією підставою діють обмеження щодо звільнення окремих працівників, встановлені статтею 184 КЗпП. Відповідно до частини третьої статті 184 КЗпП звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років — частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

У разі ліквідації юридичної особи з правонаступництвом власник або уповноважений ним орган не має права звільнити зазначену категорію працівників. У такому випадку звільнення можливе лише у порядку переведення на підприємство, в установу, організацію, яке (яка) є правонаступником (пункт 5 статті 36 КЗпП).

Відповідно до Порядку видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов’язків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 р. № 212, грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов’язків (далі — грошова винагорода) видається особам, які пропрацювали безперервно на посадах державних службовців в одному або кількох органах державної влади не менше ніж 10 років.

Грошова винагорода видається один раз на п’ять років за умови зразкового виконання посадових обов’язків та відсутності порушень трудової дисципліни з урахуванням щорічної оцінки виконання державним службовцем покладених на нього завдань та обов’язків (далі — щорічна оцінка). Винагорода видається, якщо за результатами проведення щорічної оцінки рівень виконання державним службовцем обов’язків та завдань оцінений як «добрий» і «високий». При цьому повинні враховуватися результати щорічних оцінок за п’ять років.

Разом з тим грошова винагорода видається у межах асигнувань на оплату праці, передбачених у державному бюджеті для відповідних органів державної влади, на підставі рішення керівника відповідного органу державної влади, а керівникам органів та їх заступникам — рішення керівника органу вищого рівня.