ЗАКОН УКРАЇНИ

Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати

Із змінами і доповненнями, внесеними
 Законами України
 від 16 січня 2003 року N 429-IV,
 від 16 січня 2003 року N 431-IV,
від 4 лютого 2021 року N 1214-IX

Стаття 1. Підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Стаття 2. Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

(абзац другий частини другої статті 2 у редакції
 Закону України від 04.02.2021 р. N 1214-IX)

соціальні виплати;

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення);

(абзац п'ятий частини другої статті 2 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 04.02.2021 р. N 1214-IX)

сума індексації грошових доходів громадян;

(частину другу статті 2 доповнено абзацом шостим
 згідно із Законом України від 04.02.2021 р. N 1214-IX)

суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

(частину другу статті 2 доповнено абзацом сьомим
 згідно із Законом України від 04.02.2021 р. N 1214-IX)

суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

(частину другу статті 2 доповнено абзацом восьмим
 згідно із Законом України від 04.02.2021 р. N 1214-IX)

Стаття 3. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

(стаття 3 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 16.01.2003 р. N 431-IV)

Стаття 4. Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Стаття 5. Своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає.

Стаття 6. Компенсацію виплачують за рахунок:

власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян;

коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету;

коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

(абзац четвертий статті 6 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 16.01.2003 р. N 429-IV,
у редакції Закону України від 04.02.2021 р. N 1214-IX)

Стаття 7. Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.

Стаття 8. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2001 року.

 

Президент України 

Л. КУЧМА 

м. Київ
19 жовтня 2000 року
N 2050-III