Закон введено в дію з 1 жовтня 1991 року
Постановою Верховної Ради Української РСР
від 25 червня 1991 року N 1252-XII
Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 13 березня 1992 року N 2199-XII,
від 5 травня 1993 року N 3180-XII,
від 2 лютого 1994 року N 3904-XII
(Законом України від 2 лютого 1994 року N 3904-XII
цей Закон викладено в новій редакції),
від 22 березня 1996 року N 96/96-ВР,
від 18 лютого 1997 року N 77/97-ВР
(Законом України від 18 лютого 1997 року N 77/97-ВР
цей Закон викладено в новій редакції),
від 19 квітня 1997 року N 221/97-ВР
(зміни, внесені Законом України від 19 квітня 1997 року N 221/97-ВР,
втратили чинність з 1 січня 2000 року),
від 15 січня 1998 року N 19/98-ВР,
від 5 березня 1998 року N 199/98-ВР,
від 1 грудня 1998 року N 285-XIV,
від 17 грудня 1998 року N 320-XIV,
від 22 грудня 1998 року N 333-XIV,
від 9 квітня 1999 року N 588-XIV,
від 13 травня 1999 року N 643-XIV,
від 30 червня 1999 року N 784-XIV,
від 4 листопада 1999 року N 1213-XIV,
від 2 березня 2000 року N 1523-III,
від 1 червня 2000 року N 1770-III,
від 8 червня 2000 року N 1805-III,
від 7 червня 2001 року N 2515-III,
від 20 вересня 2001 року N 2740-III,
від 10 січня 2002 року N 2921-III,
від 10 січня 2002 року N 2922-III,
від 24 грудня 2002 року N 349-IV,
від 16 січня 2003 року N 429-IV,
від 3 квітня 2003 року N 703-IV,
від 22 травня 2003 року N 849-IV,
від 5 червня 2003 року N 906-IV,
від 10 липня 2003 року N 1115-IV,
від 18 листопада 2003 року N 1271-IV,
Цивільним процесуальним кодексом України
від 18 березня 2004 року N 1618-IV,
Законами України
від 25 березня 2005 року N 2505-IV,
від 5 квітня 2005 року N 2509-IV,
від 6 жовтня 2005 року N 2960-IV,
від 22 лютого 2006 року N 3456-IV,
від 17 листопада 2009 року N 1565-VI,
від 20 травня 2010 року N 2275-VI,
від 8 липня 2010 року N 2457-VI
Закон втратив чинність з 1 січня 2011 року
(згідно з Податковим кодексом України
від 2 грудня 2010 року N 2755-VI)
Положенням частини другої статті 1 цього Закону
дано офіційне тлумачення
Рішенням Конституційного Суду України
від 16 лютого 2010 року N 5-рп/2010
Положення частини сьомої статті 1 цього Закону визнано
таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним)
(згідно з Рішенням Конституційного Суду України
від 20 травня 2010 року N 14-рп/2010)
(Дію Закону зупинено для сільськогосподарських товаровиробників - учасників експерименту по запровадженню єдиного податку на території Глобинського району Полтавської області, Старобешівського району Донецької області та Ужгородського району Закарпатської області в частині сплати податків, включених до складу єдиного податку, згідно із Законом України від 15 січня 1998 року N 25/98-ВР) |
(Дію Закону у частині сплати сум податків і зборів (обов'язкових платежів), включених до складу фіксованого сільськогосподарського податку, зупинено для сільськогосподарських товаровиробників - платників фіксованого сільськогосподарського податку згідно із Законом України від 17 грудня 1998 року N 320-XIV) |
(Дію Закону у частині сплати податків і зборів, включених до складу єдиного податку, передбаченого Законом України від 13 січня 2000 року N 1375-XIV, зупинено на період проведення експерименту для підприємств легкої та деревообробної промисловості Чернівецької області - учасників економічного експерименту, згідно із Законом України від 13 січня 2000 року N 1375-XIV) |
Цей Закон визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.
Встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування. Верховна Рада Автономної Республіки Крим і сільські, селищні, міські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування місцевими податками і зборами, земельного податку та податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у межах сум, що надходять до їх бюджетів. Надання таких пільг не може порушувати принципи рівності, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації відповідно до статті 3 цього Закону.
(положенням частини другої статті 1 дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 16.02.2010 р. N 5-рп/2010) |
(частина друга статті 1 у редакції
Закону України від 20.05.2010 р. N 2275-VI)
Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України.
(частина третя статті 1 у редакції
Закону України від 22.12.98 р. N 333-XIV,
із змінами, внесеними згідно із Законами
України від 22.05.2003 р. N 849-IV,
від 25.03.2005 р. N 2505-IV)
Розмір та механізм справляння збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію встановлюються Кабінетом Міністрів України разом з Національною комісією регулювання електроенергетики України.
(статтю 1 доповнено новою частиною четвертою
згідно із Законом України від 22.05.2003 р. N 849-IV,
у зв'язку з цим частини четверту - сьому вважати
відповідно частинами п'ятою - восьмою)
Розмір та механізм справляння збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності встановлюється Кабінетом Міністрів України.
(статтю 1 доповнено новою частиною п'ятою
згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV,
у зв'язку з цим частини п'яту - восьму
вважати частинами шостою - дев'ятою)
Встановлення і скасування спеціального збору до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, розмір та механізм справляння цього збору здійснюються відповідно до Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб".
(статтю 1 доповнено новою частиною шостою
згідно із Законом України від 20.09.2001 р. N 2740-III,
у зв'язку з цим частини четверту - шосту
вважати відповідно частинами п'ятою - сьомою)
Розмір та механізм справляння збору на соціально-економічну компенсацію ризику населення, яке проживає на території зони спостереження, встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку".
(статтю 1 доповнено новою частиною сьомою
згідно із Законом України від 17.11.2009 р. N 1565-VI,
у зв'язку з цим частини сьому - дев'яту вважати
відповідно частинами восьмою - десятою)
(положення частини сьомої статті 1 стосовно надання Кабінету Міністрів України повноваження визначати розмір відрахувань та порядок перерахування коштів збору на соціально-економічну компенсацію ризику населення, яке проживає на території зони спостереження, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 20.05.2010 р. N 14-рп/2010) |
Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.
(частина восьма статті 1 у редакції
Закону України від 19.04.1997 р. N 221/97-ВР,
дію попередньої редакції частини восьмої статті 1
відновлено у зв'язку із втратою чинності
Законом України від 19.04.97 р. N 221/97-ВР)
Зміни і доповнення до цього Закону, інших законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року. Це правило не застосовується у випадках зменшення розміру ставок податків, зборів (обов'язкових платежів) або скасування пільг з оподаткування та інших правил, які призводять до порушення правил конкуренції та створення податкових переваг окремим суб'єктам підприємницької діяльності або фізичним особам.
(частина дев'ята статті 1 у редакції Закону
України від 02.03.2000 р. N 1523-III)
Будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.
Під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Державні цільові фонди - це фонди, які створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб.
Державні цільові фонди включаються до Державного бюджету України, крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Пенсійного фонду України.
(частина третя статті 2 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 19.04.1997 р. N 221/97-ВР,,
від 15 січня 1998 року N 19/98-ВР)
дію попередньої редакції частини третьої статті 2
відновлено у зв'язку із втратою чинності
Законом України від 19.04.97 р. N 221/97-ВР,
частина третя статті 2 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 20.09.2001 р. N 2740-III,
від 16.01.2003 р. N 429-IV)
Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.
Принципами побудови системи оподаткування є: стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;
(статтю 3 доповнено новим абзацом другим згідно із
Законом України від 01.12.98 р. N 285-XIV,
у зв'язку з цим абзаци другий - дванадцятий вважати
відповідно абзацами третім - тринадцятим)
стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності - введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;
обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;
рівнозначність і пропорційність - справляння податків з юридичних осіб здійснюються у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) - на більші доходи;
рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);
соціальна справедливість - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обгрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;
стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;
економічна обгрунтованість - встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;
рівномірність сплати - встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;
компетенція - встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;
єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;
доступність - забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів).
Платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). Стаття 5. Облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів)
Облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства. Взяття на облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців як платників податків, зборів (обов'язкових платежів) в органах державної податкової служби здійснюються на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей органами державної податкової служби.
Взяття на облік платників податків, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, здійснюється не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них відповідної заяви.
Документ, що підтверджує взяття на облік в органі державної податкової служби, надсилається платнику податків наступного робочого дня з дня взяття на облік.
Порядок обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів) визначається центральним органом державної податкової служби України.
Фінансові установи відкривають рахунки платникам податків і зборів (обов'язкових платежів) лише за умови пред'явлення ними документа, що підтверджує взяття їх на облік в органі державної податкової служби.
Фінансові установи зобов'язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунку платника податків і зборів (обов'язкових платежів) - юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до органу державної податкової служби, в якому обліковується платник податків, у триденний строк з дня відкриття/закриття рахунків (включаючи день відкриття/закриття).
Норми частини сьомої цієї статті поширюються на банки лише в разі відкриття ними власних кореспондентських рахунків.
(частину другу - п'яту статті 5 замінено сімома частинами
згідно із Законом України від 22.02.2006 р. N 3456-IV,
у зв'язку з цим частини шосту і сьому вважати
відповідно частинами дев'ятою та десятою)
Фінансові установи починають видаткові операції за рахунком платника податків - суб'єкта підприємницької діяльності (крім банку) з дати отримання фінансовою установою документально підтвердженого повідомлення органу державної податкової служби про взяття рахунку на облік в органах державної податкової служби.
Форма і зміст повідомлень визначаються центральним органом державної податкової служби України.
(стаття 5 у редакції Законів
України від 10.01.2002 р. N 2922-III,
від 05.06.2003 р. N 906-IV)
Об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування. Стаття 7. Порядок встановлення податкових ставок
Ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року, за винятком випадків, пов'язаних із застосуванням антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів відповідно до законів України.
(частина перша статті 7 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 22.12.1998 р. N 333-XIV)
Зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Порядок зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України і місцевих бюджетів та державних цільових фондів встановлюється законом.
(стаття 8 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 08.07.2010 р. N 2457-VI)
1. Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: 1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами;
2) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів);
3) сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни;
4) допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
2. Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи під час перевірки, що проводиться державними податковими органами, зобов'язані давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами, виконувати вимоги державних податкових органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт про проведення перевірки.
3. Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". У разі ліквідації юридичної особи заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачується у порядку, встановленому законами України. У разі укладення мирової угоди у процедурі провадження у справі про банкрутство заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачується у розмірах, визначених мировою угодою, укладеною у порядку, встановленому законами України.
(частина третя статті 9 у редакції
Закону України від 30.06.99 р. N 784-XIV)
4. Обов'язок фізичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку і збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням, а також у разі смерті платника.
Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) мають право: 1) подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право на пільги щодо оподаткування у порядку, встановленому законами України;
2) одержувати та ознайомлюватися з актами перевірок, проведених державними податковими органами;
3) оскаржувати у встановленому законом порядку рішення державних податкових органів та дії їх посадових осіб.
Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України. Фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій.
(статтю 11 доповнено частиною другою згідно із
Законом України від 05.03.98 р. N 199/98-ВР)
1. Фінансові установи зобов'язані подавати органам державної податкової служби на їх письмовий запит відомості про наявність і рух коштів на поточних та вкладних (депозитних) рахунках платників податків - клієнтів цих установ у порядку, встановленому законом. 2. Фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів у встановлений законом термін.
3. Керівник та інші посадові особи фінансових установ притягаються до відповідальності відповідно до закону за:
1) невиконання вимог, передбачених частинами першою і другою цієї статті;
2) неподання органам державної податкової служби повідомлень про закриття рахунків платників податків і зборів (обов'язкових платежів) - юридичних і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності;
3) здійснення видаткових операцій за рахунком платника податків - суб'єкта підприємницької діяльності (крім банку) до отримання документально підтвердженого повідомлення відповідного органу державної податкової служби про взяття такого рахунку на облік.
(стаття 12 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 10.01.2002 р. N 2921-III,
від 10.01.2002 р. N 2922-III,
у редакції Закону України від 05.06.2003 р. N 906-IV)
В Україні справляються: загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі);
місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).
1. До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі): 1) податок на додану вартість;
2) акцизний збір;
3) податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами;
4) податок на доходи фізичних осіб;
5) мито;
6) державне мито;
7) пункт 7 частини першої статті 14 виключено
(згідно із Законом України
від 08.07.2010 р. N 2457-VI)
8) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності);
9) рентні платежі;
10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
11) податок на промисел;
12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
13) збір за спеціальне використання природних ресурсів;
14) збір за забруднення навколишнього природного середовища;
15) пункт 15 частини першої статті 14 виключено
(згідно із Законом України
від 08.07.2010 р. N 2457-VI)
16) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;
17) пункт 17 частини першої статті 14 виключено
(згідно із Законом України
від 08.07.2010 р. N 2457-VI)
18) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;
19) фіксований сільськогосподарський податок;
20) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
21) пункт 21 частини першої статті 14 виключено
(згідно із Законом України
від 08.07.2010 р. N 2457-VI)
22) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;
23) збір за використання радіочастотного ресурсу України;
24) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний);
25) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;
26) збір за проведення гастрольних заходів;
27) судовий збір;
28) збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності;
29) збір на соціально-економічну компенсацію ризику населення, яке проживає на території зони спостереження.
(частину першу статті 14 доповнено пунктом 29
згідно із Законом України від 17.11.2009 р. N 1565-VI)
2. Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.
3. Порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно з законами України.
4. Податки і збори (обов'язкові платежі), зазначені в пунктах 8, 10, 11, 13, 14 частини першої цієї статті, на території Автономної Республіки Крим встановлюються Верховною Радою Автономної Республіки Крим. При цьому ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) визначаються в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України.
(частина четверта статті 14 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 08.07.2010 р. N 2457-VI)
5. Спеціальний збір до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зазначений у пункті 24 частини першої цієї статті, встановлюється у порядку, визначеному Законом України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб".
6. Підприємствам та організаціям громадських організацій інвалідів можуть надаватися пільги щодо сплати податків, зазначених у пунктах 1, 3, 8 частини першої цієї статті, на підставі дозволу на право користування такою пільгою, який надається міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Санаторно-курортним та оздоровчим закладам громадських організацій інвалідів, реабілітаційним установам громадських організацій інвалідів можуть надаватися пільги щодо сплати податку, зазначеного в пункті 8 частини першої цієї статті, на таких же умовах.
(стаття 14 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 17.12.98 р. N 320-XIV,
від 09.04.99 р. N 588-XIV,
від 13.05.99 р. N 643-XIV,
від 04.11.99 р. N 1213-XIV,
від 01.06.2000 р. N 1770-III,
від 20.09.2001 р. N 2740-III,
від 24.12.2002 р. N 349-IV,
від 16.01.2003 р. N 429-IV,
від 22.05.2003 р. N 849-IV,
від 10.07.2003 р. N 1115-IV,
від 18.03.2004 р. N 1618-IV,
від 25.03.2005 р. N 2505-IV,
від 05.04.2005 р. N 2509-IV,
у редакції Закону України
від 06.10.2005 р. N 2960-IV)
1. До місцевих податків належать: 1) податок з реклами;
2) комунальний податок;
3) податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки.
(частину першу статті 15 доповнено пунктом 3
згідно із Законом України від 08.07.2010 р. N 2457-VI)
2. До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:
1) пункт 1 частини другої статті 15 виключено
(згідно із Законом України
від 18.11.2003 р. N 1271-IV)
2) збір за припаркування автотранспорту;
3) ринковий збір;
4) збір за видачу ордера на квартиру;
5) курортний збір;
6) збір за участь у бігах на іподромі;
7) збір за виграш на бігах на іподромі;
8) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі;
9) збір за право використання місцевої символіки;
10) збір за право проведення кіно- і телезйомок;
11) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;
12) пункт 12 частини другої статті 15 виключено
(згідно із Законом України
від 03.04.2003 р. N 703-IV)
13) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
14) збір з власників собак;
15) пункт 15 частини другої статті 15 виключено
(частину другу статті 15 доповнено пунктом 15
згідно із Законом України від 08.06.2000 р. N 1805-III,
пункт 15 частини другої статті 15 виключено
згідно із Законом України від 07.06.2001 р. N 2515-III)
3. Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. При цьому податки і збори (обов'язкові платежі), зазначені у пункті 2 частини першої і пунктах 2 - 4, 13 та 14 частини другої цієї статті, є обов'язковими для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження цих податків і зборів.
(частина третя статті 15 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 08.06.2000 р. N 1805-III,
від 07.06.2001 р. N 2515-III,
від 03.04.2003 р. N 703-IV)
4. Суми податків і зборів (обов'язкових платежів), зазначених у цій статті, зараховуються до місцевих бюджетів у порядку, визначеному сільськими, селищними, міськими радами, якщо інше не встановлено законами України.
1. Джерела сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються відповідними законами про податки, збори (обов'язкові платежі). 2. Державні та інші цільові фонди, які не передбачені цим Законом, мають своїм джерелом виключно прибуток підприємств, який залишається після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених статтями 14 і 15 цього Закону. Відрахування до цих фондів здійснюються на добровільних засадах.
Сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України. Податки і збори (обов'язкові платежі), які відповідно до законів включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності.
1. Сума доходу або прибутку, одержана юридичними особами, їх філіями, відділеннями за кордоном, включається до загальної суми доходу (прибутку), що підлягає оподаткуванню в Україні, і враховується при визначенні розміру податку. Суми податку на доход (прибуток), одержані за межами території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, сплачені юридичними особами, їх філіями, відділеннями за кордоном відповідно до законодавства іноземних держав, зараховуються під час сплати ними податку з доходів (прибутку) в Україні. При цьому розмір зараховуваних сум не може перевищувати суми податку з доходів (прибутку), що підлягає сплаті в Україні, стосовно доходу (прибутку), одержаного за кордоном.
2. Доходи, одержані за межами України фізичними особами з постійним місцем проживання в Україні, включаються до складу сукупного доходу, що підлягає оподаткуванню в Україні.
Суми податку з доходів фізичних осіб, сплачені за кордоном відповідно до законодавства іноземних держав громадянами з постійним місцем проживання в Україні, зараховуються під час сплати ними податку з доходів фізичних осіб в Україні. При цьому розмір зараховуваних сум податку з доходів, сплачених за межами України, не може перевищувати суми податку з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті цими особами в Україні.
3. Суми податку на нерухоме майно (нерухомість), сплачені за кордоном відповідно до законодавства іноземних держав фізичними особами, які постійно проживають в Україні, за об'єкти, що знаходяться за її межами, зараховуються під час сплати ними податку на об'єкти в Україні. При цьому розмір зарахованих сум податку, сплачених за межами України, не може перевищувати суми, що підлягає сплаті цими особами в Україні.
4. Зарахування сплачених за межами України сум податків, зазначених у частинах першій - третій цієї статті, провадиться за умови письмового підтвердження податкового органу відповідної іноземної держави щодо факту сплати податку та наявності міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та запобігання ухиленням від сплати податку.
Якщо міжнародним договором України, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містять закони України про оподаткування, то застосовуються правила міжнародного договору. Стаття 20. Контроль за справлянням податків і зборів
(обов'язкових платежів)
Контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами. За стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів), які не передбачені цим Законом, посадові особи державних податкових органів та інших державних органів несуть відповідальність згідно з законами України.
|
|
Голова Верховної Ради | |
м. Київ | |